Невидимка (Частина 2)

– Ваша величносте, минулого разу ви справедливо зауважили, що літаки п’ятого покоління – не актуальні, і вкладати в них кошти – марнотратно, і запропонували пропустити шосте та сьоме покоління, щоб одразу перейти до восьмого, бо вісімка у китайців – щасливе число, а без китайців уже – нікуди. Ми опрацювали концепцію літака восьмого покоління і готові приступити до його будівництва відразу після виділення відповідного трильярда коштів.

– Ну, доповідайте, тільки постарайтеся, щоб не так вийшло, як з вашим С-500 «Прометей».

– А що «Прометей»? – стрепенувся Шлангу.

– А що С-400 «Тріумф»? З нас уже навіть євреї сміються.

Міністр сів і заткнувся.

– Ні, ваша величносте, – продовжив обрезклий конструктор, – тут усе нормально. Ми розробили абсолютно нову концепцію, яка не має аналогів, і далі – як у телевізорі. Але, на відміну від телевізора, такого точно ні в кого немає.

Тут піднявся молодший колега, але теж у пенсне і з набагато товстішою лінзою:

– Ми пропонуємо літак-невидимку зовсім нового класу. Бо як американці все влаштували? Конструкція літака та його покриття майже не дають зворотного сигналу для РЛС і слабко видні саме для локатора. По суті, аероплан слабко помітний саме для радарів, а так – його видно, як будь-який інший літак. Ми ж пішли далі і вирішили створити машину, непомітну у всіх діапазонах радіохвиль. Її навіть очима побачити не вдасться.

Імператор зацікавлено вп’явся поглядом в очкарика. Йому явно подобалося те, що він чув, і той продовжив.

– У Сколковому нам розробили присадки для всіх матеріалів, з яких складаються деталі літака, боєприпаси і навіть його пальне, щоб зробити їх невидимими. Мало того, ми пропонуємо впровадити цю технологію навіть на виробничі потужності, необхідні для виготовлення літака. Тобто, на відміну від літаків п’ятого та перспективного – шостого покоління, наша машина вироблятиметься повністю невидимою на невидимому заводі. Єдине, що ми ще не вирішили до кінця, – щоб і пілот, і весь персонал аеродрому і заводу теж були невидимими, але роботи вже підходять до завершення.

Доповідач явно хвилювався і сильно пітнів. Він дістав припасену заздалегідь хустинку і, промокнувши потилицю і лоба, акуратно скосив очі на свого шефа та міністра оборони. Ті легко й майже непомітно кивнули, мовляв, давай, клієнт майже дозрів! Очкарик набрав повні легені повітря і продовжив:

– Наша схема передбачає невидимість усього проєкту від початку до кінця. Тобто останнє, що може побачити непідготовлений спостерігач, – це факт фінансування проєкту. У нашому випадку він зможе побачити, як на наші рахунки зайшов необхідний трильярд рублів, а далі – вже наша турбота. Ніхто не побачить, куди поділися гроші, не зможе побачити наших виробничих підприємств і найголовніше – готової продукції. – Імператор мовчки, але з явним задоволенням слухав цю частину доповіді.

Міністр нервово засовався на стільці і вдав, що йому треба терміново подивитися на вражаюче зашифрований «Йоптафон» російського виробництва з новітньою системою шифрування від «Лабораторії Бездверського». Але співробітник ФСО, який спостерігав за всім на моніторі, куди стікаються зображення з маси відеокамер, встановлених у залі, помітив те, чого імператор не бачив. Міністр не смс-ку набивав, а щось рахував на калькуляторі. Просто у чисел, які він туди вводив, було по дванадцять знаків, і здавалося, що Шлангу пише якийсь текст.

Тим часом очкарик продовжив викладати концепцію літака восьмого покоління:

– Наша розробка виявиться несподіваною для всіх. Ніхто не побачить не лише атаки такого літака, а й навіть його випробувань чи складання. Тобто ворог просто нічого не дізнається про програму. Навіть якщо комусь захочеться щось сфотографувати, камера просто не побачить присутності літака чи будь-якої його деталі. Причому бачити літак зможуть лише ті співробітники та пілоти, які будуть під впливом зазначеної присадки. Для решти гроші просто будуть іти в повітря, і ніхто їх більше не побачить.

Імператор завмер, вперся поглядом у найдальшу точку зали засідань і так нерухомо сидів п’ять, десять і п’ятнадцять хвилин, коли охорона знаками показала присутнім, що їм час на вихід. Усі тихенько згорнули свої папери, акуратно встали з-за столу, і незабаром зала вже опустіла, а імператор усе дивився в далеку точку і щось беззвучно шепотів собі під носа. Ніхто не зміг би розібрати, що саме він шепотів, а, між іншим, текст був цікавим. Імператор немовби розмовляв сам із собою приблизно таким чином:

– Керченський міст, Північний потік, Олімпійське село, острів Русскій, космодром «Южний»… Можна ж було сказати, що туди додали порошок, і тому нічого не видно! Можна було навіть сказати, що газопровід протягли до Куби. Там би дали трохи грошей, щоб підтвердили, що газ уже йде. Це скільки можна було освоїти?

Відмінний афганський драп усе не відпускав, імператор сидів на своєму місці, а вогняна куля під назвою Сонце тричі то пірнала, то виринала. Хоча напевно, це був не драп, а мескалін. У будь-якому випадку, імператор заспокоївся і зрозумів, що все налагодиться і буде добре.