Здорове одноманіття

Авторка перекладу: Світлана

Заголовне зображення – чудове у всіх сенсах цього слова. По-перше, це ідеальний вигляд будь-якого російського військового заводу. Зрозуміло, що там їх багато, і створити з кожного подібний натюрморт – завдання не з легких. Але як відомо, досконалості немає меж, і наші військові зараз посилено працюють у цьому напрямі. Колеги пишуть із США про те, чого немає в пресі, і де вони нарили цю інформацію, ми не знаємо, але навіть не знаючи її джерела, все ж таки наведемо її тут, бо вона легко лягає в канву теми.

За інформацією цього джерела, Штати не лише дали «добро» на удари по будь-якій глибині тилів курника та будь-якою зброєю, а й діляться інформацією, яка дозволяє ранжувати вміст банку цілей. Крім того, партнери висловлюють побажання щодо того, щоб певні цілі було піднято вище в їхньому рейтингу. Простіше кажучи, деякі військові заводи цікаві щодо виведення їх із ладу не тільки Україні, а й партнерам. Самі вони не можуть відпрацювати по цілях на території федерації, але через те що ЗСУ регулярно це роблять самотужки, то їм і карти в руки.

Тут важливе те, що якщо ця інформація має під собою підстави, то це означає, що у партнерів є досить точні дані розвідки про ступінь небезпеки певних систем озброєнь, і, відповідно, вони знають, як можна ефективно нейтралізувати не тільки їх випуск, а й ремонт та обслуговування. А з огляду на те що ймовірність прямого протистояння з лаптями зараз досить істотно підвищилася, то такі заходи будуть вкрай корисними для всіх. А це означає, що серія випадків, пов’язаних із «порушенням техніки безпеки», повинна продовжитися і торкнутися дедалі більшої кількості військових заводів.

Словом, тим лаптям, які продовжують працювати на таких заводах, треба розуміти, що питання про те, чи прилетить по їхній власній халабуді, вже не стоїть. Його суть уже полягає в тому, коли саме це станеться. І якщо на якомусь заводі виробляють тільки залізо на кшталт радарів чи двигунів, а тому там нічому активно горіти чи вибухати, то робітники можуть проігнорувати таке попередження, а тим, хто працює на порохових заводах та підприємствах, де проводиться складання боєприпасів, варто замислитися над тим, чи не час знайти інше місце?

Звісно, це – вибір кожного, але останній випадок на заводі в Копєйську, чиє фото наведено вгорі, чітко показує, що неминуче станеться.

Тобто з-під уламків уже дістали 12 здивованих копєйців, які так і не зрозуміли, за що їм така доля, але це ще не все. Ті, хто розбирав завали, так і не зрозуміли, куди поділися ще десять працівників заводу, і можливо, так і не зрозуміють. З урахуванням того, скільки і яких боєприпасів було на цьому заводі, то решту можна й не шукати, бо вони розділили долю снарядів і бомб, які самі ж і виробляли.

І ще один момент ще раз привертає увагу. Підприємство, де випускаються боєприпаси, має скромну назву «Завод пластмас». Його можна було взагалі назвати заводом дитячого харчування чи макаронною фабрикою, але, як ми знаємо, макарони не можуть дати подібну бавовну. Втім, ізраїльський ядерний центр у Дімоні довгий час теж називався «текстильною фабрикою», і тому лапті тут нічого нового не відкрили. Хоча ще до Ізраїлю совки вже називали танкові заводи тракторними, і далі за списком. І якщо ще раз повернутися до заголовного фото, просто побажаймо військовим заводам противника здорового візуального одноманітності приблизно такого вигляду.