Авторка перекладу: Світлана

ПО-ПРОСТОМУ

Після того як зі звихнутої федерації пішли світові бренди, там почали імпортозаміщувати не тільки конкретні товари, а й назви. Але, як виявилося, і з цим – не все так просто. Якось ми вже писали про те, що замість «Макдональдсу» і в тих самих приміщеннях там запустили свою торгову мережу «Вкусно и точка». Щоправда, такого потоку відвідувачів, як це було у Маку, досягти не вдалося, і тоді там дали «добро» на спиртне.

У результаті поєднавши харчевню і наливайку, вони отримали споконвічний напівкабак, а місцева публіка стала називати це «Вкус * * очка». У таких умовах там довелося відійти від споконвічних назв, які в результаті виявляються з дуже навіть подвійним змістом, і натомість вигадувати назви, схожі на щось відоме, але по-своєму. Наприклад, ось таку:

І ось уже там, де ще відносно нещодавно були логотипи світових мереж, тепер красується ось це або «Джек и Чай», «Сильвестер Столовой» та інші знахідки. Але все одно тут політ фантазії якось не надто корелює з тенденціями, бо якщо повертатися до традиційних цінностей, то слід було б давати більш скрєпні назви, наприклад: трапезна «Свящи-Мощи», або назвою кабаку натякнути на главу МЗС Лаврова – «Конские яблоки», а міцний напій назвати поетично «Гундяевка». Можна було б використовувати історичні мотиви, наприклад, ресторан «Пол Пут», «Золотая МордА», а кінотеатр можна було б назвати «Черный мешок» – чому б і ні?

Словом, шлюзи там відкрилися на повну потужність, і цей процес стримується виключно відсутністю креативності. А тим часом грою слів займається не тільки неосвічене мужланство, а й особи, наближені до імператора, та й сам фюрер часто видає щось таке, що викликає мимовільне запитання: «З якого місця він це виколупав?»

ПО-ЦАРСЬКОМУ

Учора прутін вискочив до журналістів дрібцюватою ходою, для супроводу якої тільки не вистачало хору імені Александрова, який виконував би відому пісню: «Воня ***ном, сверкая блеском сабель…». Щоправда, шаблю фюрер навряд чи візьме в руки, бо зіставивши розміри холодної зброї та фюрера, хтось неодмінно сказав би: «Хлопчику, шабля дітям – не іграшка». Але шаблі в нього не було, а блиск її сталі замінювався блиском його лисини. І він відразу, без роздумів узяв бика за…, загалом це не важливо. Прутін одразу і без недомовок пояснив, що Трумп його не послав, точніше – не зовсім послав, і що підготовка зустрічі посилено ведеться просто зараз.

Щоправда, в цей самий час Додік публічно заявив про те, що не бачить сенсу в запропонованій прутіним зустрічі, якщо вона не передбачає якогось результату. І підкреслив, що він не має часу на пусту балаканину. А ось прутін сказав, що це саме Трумп його просив про зустріч і що вона йому не сильно була й потрібна. Плюс до того, прутін заявив, що санкції йому взагалі ні по чому.

А ще він додав, що якщо Захід відмовляється купувати російські унітази, то їм же від цього буде гірше. Схоже на те, що царя так і підмивало щось висловити на урогенітальну тему, але зусиллям волі він стримався і лише пройшовся повз унітаз. До речі, приблизно в той самий час підхід до публіки здійснила і Маша Захарова, яка теж спробувала переконати пресу в тому, що це Захід страждає від власних санкцій, а в них – усе гаразд. І загалом вони не далекі від істини. Особисто прутіна санкції не зачіпають. У нього немає проблем із їжею та бензином, його рідні та близькі не гниють у полі під Покровськом, і те ж саме у Захарової. Так що тут – все правильно.

(Далі буде)

Один коментар до “Словоблуддя (Частина 1)”
  1. про унітази взагалі було феєрично, шибздік переплутав все з ніг на голову – це захід санкціями заборонив продавати московитам свої унітази, а не відмовився купувати росіянські.
    які ще в них унітази, убогих, вони їх в Україні крали і додому везли.
    в дєда педального в голові повний бардак.

Коментарі закриті.