ДІЯ ТРЕТЯ
Насправді успіх Маньчжурської операції зумовлювався не тим, що, як і в 1941 році, до кордону було підтягнуто резерви і необхідне матеріальне постачання. Як би там не було, якби японці вперлися, то ці запаси швидко б витратилися і знову питання вперлося б у логістику. А це означає – плече на кілька тисяч кілометрів, єдина залізнична магістраль, якою все це можна перекинути, і з десяток мостів, які японська авіація цілком могла знищити, щоб повністю паралізувати постачання, а потім «с чувством, толком и расстановкой» покришити доблесних червоних армійців на мотлох.
Але насправді червоні армійці боролися зі «стоячою» армією, яка вже отримала наказ «Стояти, не провокувати». Якби це було інакше, японці цілком могли б повторити фокус 22 червня 1941 року, бо вони – майстри засвоювати уроки з чужих успіхів. Їхня операція в Перл-Харборі була заснована на британській операції в Таранто, коли британські палубні літаки розгромили італійський флот у його базі.
Тож немає жодних сумнівів, що японці мали всі можливості розгромити совкове угруповання ще на етапі зосередження військ, але не зробили цього тому, що потім ситуація змінилася, і ядерні бомбардування показали, що змінилася вона назавжди.
Таким чином, і Халхин-Гол, і Маньчжурія були такими собі перемогами, якими пишатися немає жодного сенсу, і говорити про те, що червона армія навчилася воювати, було як мінімум неправильно. Це підтвердили й ті спогади, які залишили захисники Кюстрина.
Як виявилося, добірним ударним з’єднанням червоної армії протистояла солянка, що наполовину складалася з дванадцятирічних пацанів і старих чоловіків, причому в категорично малій кількості, та вже без авіації та бронетехніки в якійсь відповідній кількості. Тож ні вміння, ні звитяги там не було і близько.
А трапилося таке співвідношення сил через стратегічну помилку Гітлера, який допустив війну на два фронти. У результаті більшовики могли послати в Кюстрин 12 танків і залишити вісім із них спаленими, а німці – не могли. Не було у них стільки танків, а втрачати їх дві третини вони просто не могли собі дозволити, бо брати їх уже не було звідки.
А все тому, що совок із допомогою американців відтворив виробничу базу свого ВПК поза досяжністю німецької авіації і, крім того, мав постачання, яке також забезпечували США зі східної частини совка, де не було другого фронту з Японією, за що москва потім і відплатила їй чорною невдячністю, до речі, як і Штатам.
Німецька ж промисловість зазнавала тотального знищення, і союзницька авіація змогла підірвати здатність Німеччини забезпечувати свої війська необхідною кількістю зброї, боєприпасів та іншого довольства. Німеччині не було куди переносити свою промисловість, хіба що під землю, а логістика була повністю придушеною і сировинний голод став просто тотальним.
Власне, всі ці «успіхи» кінцевого етапу війни визначав саме цей чинник, а не те, що зросло уміння червоних армійців та їхніх «полководців». Та й про що можна було вести мову, якщо у військах практично не залишилося бійців, які накопичували цей досвід із 1941 року. Майже всі, хто застав початок війни, лежали в землі.
Адже яким би не був мобілізаційний резерв, але втратити майже чотири мільйони військ у перші тижні війни і при цьому «накопичувати досвід» – якось не дуже стикувалося.
Звідси випливає, що совок бездарно воював протягом усієї війни і його перемоги було зумовлено не вмінням і талантами, а тим станом противника, у який його ввели союзники як щодо Німеччини, так і (особливо) щодо Японії.
Звідси випливає, що фундаментальна помилка початкового періоду війни з Німеччиною полягала в тому, що військово-політичне керівництво совка, хоч і розуміло, що з наступальною війною у совкової армії – не комільфо, але впевненість у стійкості своїх військ була абсолютною, і Сталін просто не допускав, що німцям вдасться не просто вторгнутися на територію совка, а вклинитися настільки глибоко, щоб розірвати і знищити весь перший і частину другого стратегічних ешелонів червоної армії просто в перші два-три тижні та перекреслити всю стратегію широкомасштабного контрнаступу.
Мабуть, найважчим завданням для Сталіна було заманити Гітлера на перший удар, і для цього докладалися просто титанічні зусилля. Тому Сталін і писав матюками резолюції на повідомлення розвідки про концентрацію німецьких військ і дати можливого вторгнення. Він справді боявся сполохати Гітлера і всіма способами показував йому можливість нападу.
ЕПІЛОГ
Але у підсумку виявилося, що спровокувати Гітлера на напад було простіше, ніж утримати його війська. А трапилося це тому, що армія огидно воювала, не показуючи ні стійкості, ні військового мислення. До речі, так було і до більшовиків, і після них. Нічого не змінилося. Успіхи цієї армії помітні лише там, де в неї немає адекватного противника. У решті випадків ця армія зазнає поразок. Так було, так є і так буде.
До речі 25 черпня 1941 року почалося вторгнення військ СРСР та Великобританії у нейтральний Іран, після закінчення війни з Німеччиною Великобританія вивела свої війська з Ірану, а совок вирішив тут навєкі паселіцца і отримати концесії на видобуток нафти, совок діяв у своїй звичній парадигмі – створив автономну республіку Азербайджан та Курдистан, на чолі з маріонеточними урядами, точнісінько, як при нападі на Фінляндію, але під тиском Великобританії та США у 1946 році вивід свої війська з Ірану, а маріонеточні утворення були знищені армією Рези Пехлеві. Крисчанам, жителям Донбасяо та Лугвндона варто задуматися, що буде далі? Бо зрадників у всі часи вішали на ліхтарях, щоб не витрачати боєприпаси, бо вірьовка штука довгограюча. Зеленим діячам з пулу бзДинастії також варто про це пам”ятати.
Шановний пан anti-colorados і досі вважає, що Сталіну був потрібний напад німців в 1941 році і РСЧА готувалася до контрнаступу після стримування першого удару? Тоді питання: а чому не втримала перший удар і не перейшла в наступ? Розраховували, що німці нападуть силами 2-3 дівізій? Ви справді так думаєте? Німці в Другій світовій війні ніколи так не робили. Вони одразу наносили найпотужніший удар. Чому в випадку з срср вони мали діяти інакше?
Далі, чому тоді німці на відстані 50-150 кілометрів захопили просто величезні склади зброї, ПММ та іншого військового майна? Де збералися оборонятися?
Пан anti-colorados сперається на мемури відвертого брехуна Жукова. Але в 2020 році ще можно було перевірити за запитом “декабрьское совещание (1940 года) высшего командного состава РККА”. А в кінці матеріала э посилання на 2 (дві) штабні ігри, і хочаб ознайомитися з початком кожної з них. Чомусь бойові дії починалися в першій грі від КОРДОНУ, а в другій – за 100 км на теріторії противника. Ніяка оборона не відпрацьовувалася! І не згадувалася на совещанії. Тому в районі Бреста червоноармійці потікали, бо не було жодних планів на оборону.
З приводу бойових дій на Халхін-Голі згодний – японці не збералися йти далі. Вони перевіряли реакцію срср. І наступ рсча отримав гідну відповідь. Японці ніяк не тікали. У 1985 році на горі Баі-Цаган ще були підбиті радянські танки, сам вивозив один БТ-2 на металобрухт.
пане Олександре, здається, Ви критикуєте автора, доводячи те саме, що викладав він.
В.Суворов досить дивно видавав компліменти РККА. Як він доводив, що в умовах фінської війни воювати було неможливо, а червоні армійці – воювали. Можна подумати, фіни в цей час були в паралельному вимірі.