Тут важливо враховувати критичний момент, який об’єднує КНДР, Іран та Сирію. Вони відкрито заявляли і заявляють про готовність застосування зброї масового ураження проти конкретних країн. Так, Іран не має ядерної зброї, але декларує свою готовність застосувати її (в разі отримання) проти Ізраїлю та Саудівської Аравії. Навіть невідомо, в якій саме послідовності він хотів б це зробити. КНДР уже має ядерну зброю і погрожує її застосуванням проти Південної Кореї, Японії та США. Сирія має хімічну зброю (ядерну їй не дав створити Ізраїль) і регулярно застосовує її проти власного населення. Тобто всі вони подолали психологічний бар’єр використання зброї масового ураження, і за дивним «збігом» усі вони перебувають у щільній орбіті впливу рф.
Звідси випливає висновок, до якого, мабуть, дійшов нещодавно призначений на посаду радника президента США з національної безпеки Джон Болтон. Як зазначають американські спостерігачі, він вкрай скептично ставиться до будь-яких переговорів із Пхеньяном і виступає за силовий варіант вирішення проблеми, з поправкою лише на прямий та чіткий ультиматум.
Що характерно, всі, за ким стоїть москва, використовують будь-які переговори не для досягнення конкретного рішення, а як інструмент прикриття своїх справжніх цілей чи дій. Такі переговори входять до арсеналу їхніх відволікальних маневрів, і не більше. Ми чудово знаємо, що робили на Донбасі офіцери російського контингенту СКК або ОБСЄ. Їхні дії можна охарактеризувати як завгодно, тільки не як зусилля для досягнення титульних цілей. По суті, це були узаконені шпигуни російських військ, яких добирало їхнє керівництво саме за цим принципом.
І навпаки, щойно питання війни та миру ставляться у практичну площину їх вирішення, рф постійно торпедує їх у будь-якому напрямі. Достатньо подивитися на те, як рф ветувала в ООН усі резолюції щодо Донбасу, Криму, Сирії, збитого малазійського літака, хімічної зброї, застосованої по мирному населенню сирійських міст тощо, щоб зрозуміти справжні цілі москви. Усі її словеса і навіть підписи під документами – елемент прикриття бойових або терористичних операцій.
Усе це означає, що москва, беручи на себе зобов’язання, хай і публічно, хай і з численними підписами під міжнародними документами, не збирається виконувати їх апріорі.
По приклади не варто далеко ходити. Ми не будемо зупинятись на Будапештському меморандумі, бо цю тему вже затерли до дірок. Просто візьмемо останні приклади із зовсім іншої галузі міжнародних відносин, які показують загальну тенденцію поведінки москви.
Як відомо, у Стокгольмі ухвалено рішення за двома великими позовами щодо постачання газу рф в Україну і транзиту газу до Європи. Один позов подав «Газпром», а другий – Нафтогаз. Предмет спору в цих позовах був різний. Маленька деталь, про яку ми забули: «Газпром» намагався стягнути з України понад 50 мільярдів доларів, які у вигляді міни сповільненої дії під Україну заклала тоді ще прем’єр-міністр Юлія Тимошенко.
Нафтогаз скористався тим самим правом звернення до міжнародного арбітражу, який випливав із того самого контракту, що став підставою і для газпромівського позову. Тобто сторони зробили приблизно однакові рухи, нехай і стосовно різних моментів одного й того самого договору. У результаті «Газпром» програв обидва процеси, і в нього формалізувалися зобов’язання перед Україною на кілька мільярдів доларів.
Так от, минулого тижня відбулися переговори між представниками Нафтогазу та «Газпрому», де останній прямо заявив про те, що не має наміру виконувати рішення Стокгольмського арбітражу, бо йому це рішення не подобається і він його вважає політичним! На хвилинку: головна державна компанія, керована в ручному режимі особисто путіним, на користь якої рф розв’язала три війни, дві з яких ще тривають, не бажає виконувати рішення суду, до якого сама ж і звернулася!
Ось у цьому – вся суть марності ведення будь-яких переговорів із москвою, а тим більше – її проксі. Це все одно, що вмовляти ліфт не смердіти сечею. Адже нікому не спадає на думку вмовляти крокодила не їсти бідних кізочок або ганьбити бактерію бліду трепонему за те, що вона заражає людину сифілісом, так і рф умовляти перестати вбивати, сіяти терор і руйнування – марна трата часу. Московія – та сама бактерія міжнародного сифілісу, з якою не варто контактувати взагалі, бо потім буде тільки гірше.
Будь-які переговори про мир із москвою – це вибір між ганьбою та війною. Тим, хто це забув, нагадаємо: вибір ганьби дасть і ганьбу, і війну.
Але деменційному тампону просто необхідно щось підписати, чи то мир на хамасі, чи акт відкриття вбиральні загального користування у бальному залі білого дому, а потім гордо показати всім свій підпис та порадіти зі своєї тупої величі. Цим він схожий з блазнем вовою, який тупими відосіками закидає гівно марафон, і кінця краю цьому немає. Прострочку у нормальному магазині викидають на смітник, а обгортки прострочки типу служанок бєні йдуть за ним у кільватері кацапського кораБля. Отака херня….
Є ще один висновок з сумнозвісної Мюнхенської угоди – не можно отримати вічний мир за рахунок здачи інтересів інших країн і народів. Методами “за чужий рахунок здобути собі славу” за участі Трампа Були зуптнені бойові дії на теріторії агресора! В Україні він намагається здобути собі славу шляхом задоволення агресора.