«Тенденция, однако» (Частина 2)

Воно, звісно, Лука і Сі рятують курник від того, щоб він остаточно став раком, але тут немає нічого несподіваного, а натомість є інше міркування, яке мені доводилося формалізувати ще в особистому спілкуванні з лаптями на початку нульових. Коли вони намагалися зобразити крутих мачо, а в нас вбачали злиднів, я їм малював просту картину. Україна змушена купувати нафту й газ за кордоном і, відповідно, витрачати на це гроші. І ось для рівного рахунку було достатньо зрівняти умови та уявити, що федерація теж закуповує нафту й газ десь за кордоном, як тоді все виглядатиме?

На тому дебати закінчувалися, бо лапоть одразу ж згортав тему словами: «Але ж у нас є нафта й газ, а такого, як ти розповів, ніколи не буде». Проте ось минув час, і тепер лапті починають закуповувати нафтопродукти замість того, щоб їх продавати. А якщо простіше – вони починають серйозно витрачати там, де ще вчора заробляли. І все це – заслуга ЗСУ. Тепер цього не бачить і не розуміє лише той, хто не має ні очей, ні мізків. А той, до кого дійшли масштаби цього процесу, вже переходить у режим паніки і намагається донести цю думку до царя.

Як повідомляють ворожі джерела, на «нараді» з командуванням збройних сил та керівництвом військового міністерства прутін категорично зажадав забезпечити захист об’єктів енергетики і насамперед – нафтогазової галузі. Останніми краплями, що переповнили чашу його терпіння, стали удари по його особистому НПЗ у Кстово Ленінградської області та Тюменському НПЗ. У першому випадку часткова зупинка заводу позбавляє особисто царя та його виводок живих грошей, а в другому випадку дрони продемонстрували свою здатність уражати об’єкти на такій далекій відстані.

Але трохи далі за Тюменню знаходиться Сургут – особиста нафтова вотчина прутина, а точніше – його сімейної компанії «Сургутнєфтєгаз». Зрозуміло, що вдавати, що все йде за планом, уже просто неможливо, і тому прутін зажадав від чобіт: зміцнити, посилити, розгорнути і прикрити. Очевидно, що дивлячись на лисину царя, що розчервонілася від гніву, чоботи самі собі вже відповіли на запит фюрера. Чим усе це прикривати, якщо вільних засобів ППО немає? А немає їх тому, що все, що випускалося, виявилося марним ла*ном, яке ЗСУ виносять пачками і на щоденній основі. Важко сказати, що вони відповіли цареві, але судячи з усього, крім ікон та хрестових походів, пропозицій більше не надходило.

І ось сьогодні вночі саме такий стан справ було підтверджено на практиці. Першим об’єктом, який зазнав повітряної атаки, став «ЛУКОЙЛ-Коробковський газопереробний завод», розташований у Котовському районі Волгоградської області. Як видно з назви, завод належить компанії «Лукойл» і є найбільшим переробником природного газу у Південному федеральному окрузі курника. Цей завод виробляє широкий спектр сировини для хімічної промисловості, насамперед – для ВПК:

Поліетилен низького тиску (ПНД) – використовується в упаковці, трубах, будівництві.

Олефіни – етилен, пропілен (базові компоненти для пластмас).

Нітрил акрилової кислоти – сировина для синтетичних волокон.

Бензол, бутан, ізобутан – компоненти пального та хімії.

Тож ЗСУ демонструють послідовну стратегію виведення з ладу підприємств, розташованих в основі ланцюжків постачань для підприємств військово-промислового комплексу. Але й це ще не все. У тій самій Волгоградській області завдано удару по лінійній виробничо-диспетчерській станції «Єфімовка». Як нескладно здогадатися, йдеться про насосну станцію, яка качала нафту трубопроводом Куйбишев – Тіхорєцк, тобто через неї нафта йшла до порту Новоросійськ. Уже не йде.

Що характерно, місцевий гауляйтер знову розповів про падіння уламків та легке загорання. Але ці загорання вже чітко видно з космосу. Тож ні ікони, ні мощі, ні чоботи не змогли задовольнити царя. Все триває в тому самому ключі, але з наростанням темпу.