Автор перекладу: Світлана
Сьогодні в Туапсе оголошено вихідний, святковий день. І справді, їхнє місто все ж таки не встигло потрапити до категорії «четвертые сутки пылает станица». Сьогодні гауляйтер Краснодарського краю Вєніамін Кондратьєв урочисто оголосив про те, що пожежу на Туапсинському НПЗ, спричинену падінням усередину нього уламка збитої черговими засобами ППО повітряної цілі, успішно загасили не на четверту, а саме на третю добу. Є дані про те, що оголошення цієї разючої новини було здійснено у присутності піонерів з сурмами та барабанами, але це – неточно. Їх зараз намагаються використовувати мінімально, бо, зібравши їх в одному місці, можна приманити туди прутіна, який любить спілкуватися зі школярами про гумові фрагменти тіла. І це не те щоб зовсім не комільфо, просто керівництво може причепитися до чогось, а воно нікому не треба.
Тим часом місцеві пабліки пишуть про те, що визначення «загашений» було вжито не надто коректно, оскільки гасіння сталося шляхом керованого вигорання пального, яке було в атакованому резервуарі. З огляду на те що його там було 20 тис. кубів, що еквівалентно залізничному ешелону з трьома сотнями цистерн, пожежа могла тривати й довше, плюс – перекинутися на сусідню ємність. Але кероване гасіння таки дало свої результати. Напевно, багато хто в дитинстві стикався з подібним методом: коли дим багаття йшов на когось із присутніх, той скручував фігуру з пальців, відому як дуля, і промовляв заклинання: «Куди дуля – туди дим!»
Тут було продемонстровано щось подібне, але, звісно ж, у промислових масштабах. Дулі крутили не менше 180 пожежників та кілька десятків одиниць спецтехніки, тому і вдалося отримати такий чудовий результат. А через те що такий метод вже успішно спрацював на кількох об’єктах нафтової галузі, він уже стає стандартним, і якщо на нафтобазах держрезерву горіло понад тиждень, то зараз усе вписалося у три дні. Це свідчить про те, що технологія вдосконалюється і стає дедалі зрілішою.
А тим часом стало відомо про те, що цієї ночі був приліт ще по одному дуже жирному об’єкту нафтогазової промисловості противника. Їхня преса з цього приводу пише таке:
«У ніч проти 17 березня українські дрони вдарили по об’єкту паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) в Астраханській області, повідомив губернатор регіону Ігор Бабушкін. Місцеві жителі в соцмережах пишуть, що атака прийшлася на один із найбільших у Росії газопереробний завод «Газпрому».
А ми вкажемо на важливу відмінність цього об’єкта від згаданого вище Туапсинського НПЗ. Справа в тому, що цей самий НПЗ стоїть практично посеред міста і в природній улоговині, а на височинах навколо нього розташовано житлові квартали. Тому в Туапсе місцеві жителі знімають відео просто з вікон своїх будинків, і ефективно це припинити не завжди вдається. А ось газопереробний завод, який виробляє різноманітні компоненти для вибухівки, зокрема сірку й пальне, розташовано не в Астрахані, а формально – в населеному пункті Джанай. Фактично ж він стоїть на відстані 15 км від Даная, і через це роззяви не мають можливості запиляти відос для Тік-Току. Тому місцевий гауляйтер розповідає більш нейтральну історію, що виглядає так:
«Сьогодні вночі ЗСУ знову зробили спробу масованої атаки безпілотників на об’єкти, розташовані на території регіону, в тому числі ПЕК. <…> При падінні уламків БПЛА на території об’єкта сталося займання».
А місцеві жителі доповнюють губернатора своїми враженнями про те, що вони чули в цей момент. За їхніми словами, минулої ночі було чутно вибухи в Кіровському районі міста, а також на півночі від Астрахані — в селі Сєїтовка, поряд з якою розташовано газопереробний завод «Газпрому». Загалом такий розклад можна подати як завгодно, зокрема, що уламок взагалі ні в що не влучив і все чудово. Ну що ж, хай буде так. Головне, що уламки таки влучають куди треба, причому – на такій відстані від наших кордонів.