Автор перекладу: Світлана
Ті, хто цікавиться історією війн, добре знають значення виразу «Піррова перемога». Для тих, хто забув суть цієї приказки, нагадаю. Це було у 280–279 роках до нової ери під час війни між Грецією та Римом. Тоді грецький імператор Пірр Епірський здобув перемогу над противником, і вже почалися заходи зі святкування перемоги, включаючи розпиття односолодових віскі якоїсь неймовірної витримки, але тут до нього зайшов Гудеріан і показав розкладку власних втрат. Святковий настрій миттю зник, і тоді правитель сказав свої знамениті слова: «Ще одна така перемога, і я залишуся без танків!»
Сьогоднішня ніч стала непрямим аналогом цієї фрази просто тому, що прутін, як і Трумп, ніколи не визнає своїх помилок та поразок. Тобто побачити він їх – побачить, але ось публічно ніколи не визнає. Втім, учора навіть ворожі пабліки порушили тему, в якій акуратно опустили прутіна. Там було зазначено, що зображений уночі масований наліт на Україну ні за масштабом, ні за результатами навіть близько не може вважатися знаменитим «ударом відплати». Водночас противник зазначав, що в цьому випадку від Додіка не надійшло жодних обмежень ні за масштабом удару, ні за цілями, по яких буде завдаватися удар. Простіше кажучи, дехто очікував, що Трумп зобразить якусь червону лінію, але той виробив дивні фігури в коричневих тонах, і на тому – все.
Так от, учора, не вірячи в таку убогість «страшної відповіді», лапті втішали себе роздумами про те, що це був лише розігрів і що «гвардія обходить усіх із флангів». Щоправда, в коментарях попросили уточнити, кого саме гвардія обходить, на що їм розпливчасто відповіли: «Усіх». Тобто запитання було поставлено про те, що частину «стратегів», які вціліли від погрому, перевели на Далекий Схід від гріха подалі, і це ніяк не схоже на те, що вони там набиратимуться суворості, щоб продовжити розпочату відплату. Плюс до того, в їхніх пабліках дуже болісно поставилися до втрати комплексів «Іскандер», і тому там прийшли до спільного знаменника, що якщо вночі не буде продовження «відплати», то це воно й було.
Ба більше, вже до ночі там стали наводити скріншоти з наших пабліків, що Україні знадобилося менше доби для того, щоб ліквідувати наслідки ударів по залізниці та метро в Києві й передмістях. Мовляв, ви посилено постили фотки пробок і колапсу, але минуло лише 15 годин, і наслідки такої «зухвалої атаки» вже ліквідовано і потяги пішли. А турбопатіотів стали відверто тролити. І от, як усі помітили, противника вже на сьогодні не вистачило. Так, він знову валив по Харкову і Сумах, але це він робить щодня, і містам дістається за те, що вони розташовані надто близько до кордону курника. Ну, а в розпал цих дебатів з’явився дуже цікавий текст від «Конторської табакерки», який просто не можна не процитувати хоча б частково:
«Можна скільки завгодно радісно носитися з новинами про звільнення зруйнованих селищ у ДНР чи Сумській області, але останній тиждень для нашої армії вийшов буквально-таки катастрофічним. Не будемо зупинятися на атаці наших аеродромів та втратах літаків стратегічної авіації. І навіть удар по Кримському мосту можна перетерпіти. Проблема в динаміці того, що відбувається. За останній місяць втрачено дуже багато дорогої техніки. І висновки із ситуації, на жаль, не робляться…»
Між іншим, саме цей шмат тексту виявився явним дисонансом кампанії, яку розгорнула самодіяльна пропаганда лаптів. І треба сказати, вона показує нову широту глибини цього вигрібного інтелекту.
І справді, публіка там зривається на вереск, вимагає показати конкретно, що там вибухнуло між ялинками, і тішить себе надіями, що вибухнув не «Іскандер», а щось інше на кшталт «Бука» чи чогось подібного, але зовсім відмовляється прийняти загибель «Іскандера». Справа в тому, що роками вони розганяли мем «Не смішіть мої Іскандери», а сама назва ракетної системи набула вигляду нової скрєпи для жителів курника.
Там навіть футболки з принтами «Іскандерів» друкували і тут – на тобі, замість усієї цієї імперської краси – новий набір символів – спалах, бавовна та задимлення, а в результаті – «Іскандера» нема. До речі, в їхніх пабліках акуратно пишуть про те, що вчора разом із двома вертольотами, спаленими на аеродромі Брянська, було знищено і щойно привезені ракети «Іскандер». Власне кажучи, удар прийшовся на розвантажені ракети, а вже від їхнього вибуху засмутилися і два вертольоти, які опинилися в небезпечній близькості від епіцентру вибуху.
Словом, цю реальність вони ніяк не можуть прийняти, але будь-які претензії саме щодо брянського аеропорту в них розбиваються об просте запитання: тоді що там вибухнуло? Але повернімося до літаків. Наведена вище цитата показує втому від низки казок про те, що ніяких втрат не було. Останнє, що мені довелося почитати, – це геніальний хід наробити фанерних макетів літаків і поставити їх на стоянці. І частина публіки в це ж вірить.
Але навіть якщо відкинути нюанси відео та специфіки горіння фанери і справжніх літаків, то виникає запитання: що ж так засмутило царя, що він зник на чотири дні? Навпаки, він повинен радіти з того, що влучили у фанеру. Але всім зрозуміло, що якщо так радіти, дуже скоро залишаться тільки фанерні літаки, а може, й танки. І у зв’язку з цим джерело продовжує виклад тривожності:
«Співрозмовник із числа воюючих офіцерів зазначив, що за останні тижні моральний стан його підлеглих сильно впав.
«Поняття «тил» за останній рік дуже змінилося. Раніше це були умовні 20 км, але зараз – набагато далі. І ти реально не знаєш, коли і як ворог може завдати удару. У глибокому тилу – 100+ км побільшало диверсій, але про це не поспішають доповідати», – сказало джерело. Співрозмовники неохоче констатують, що навіть в армії охочих до швидкого закінчення СВО побільшало».
А як же помити брудні ноги в Індійському океані чи зупинитися в Лісабоні? А ще ж деякий час тому у них це було головною темою, і єдине, що вони висловлювали у вигляді жалю, – то це те, що їм не дають воювати на повну силу. Але цей випадок з «ударом відплати» став дуже важливим моментом, бо всім зрозуміло, що тут фюрера ніхто не обмежував і що продемонстроване цим ударом – це якраз і є «на повну силу» і за прямим наказом царя. Ні, не цього чекали у курнику, а тим більше у військах.
Ба більше, саме чоботи приблизно уявляли собі, що так воно все і є, але сподівалися, що у фюрера є козирний туз у рукаві, але виявилося, що це не туз, і тим більше – не козирний, і те місце, де все це знаходиться, рукавом можна назвати лише з відчаю. Хоча відомий діяч Серлещ саме з цього пункту міг би посперечатися. І для того щоб позначити рівень тривожності на болотах, ще дві невеликі цитати з тексту, який однозначно написано для внутрішнього вживання, а не для нас:
«Ситуація на лінії фронту залишається нестабільною, незважаючи на локальні поступи ЗС РФ. Але найпроблемніше місце зараз – тил, визнають наші співрозмовники у спецслужбах та Міноборони… У ФСБ підтвердили, що фіксують активізацію сплячих осередків – не лише у Криму, а й у Краснодарському краї, а також у Запорізькій області, які межують із півостровом. Для протидії у Крим перекинули додаткові сили ФСБ».
Словом, удар відплати вийшов млявим та обвислим, і тому публіка сумно спостерігає за тим, як він похмуро гойдається на вітрі. І знову скрипить потерте сідло… тривожно скрипить.