Автор перекладу: Світлана
Уже скільки разів чинний президент США продемонстрував, який він найкращий і як він чудово керує країною, але тут надходять усе нові дані про те, наскільки геніально в нього виходить рулити як у внутрішній, так і в зовнішній політиці. Деякі аспекти внутрішньої політики зараз вивалює Нейлон Муск, і його розповіді наводять на роздуми про те, що дідусь справді пішов у чуб. Щоправда, досі Муск не помічав дивацтв дідуганчика, і все начебто було добре аж до його дембеля.
Якщо зовсім просто, то популіст Додік зробив точнісінько те саме, що й найвеличніший, а саме наобіцяв електорату сім мішків гречаної вовни, і якщо наш розповідав про чотири кілобакси зарплати для вчителів, то Трумп діяв тонше. Він вжив терміни, яких фермери з Айови і Небраски просто не змогли зрозуміти і тому дивилися на Додіка з захопленням і шепотіли: «От розумний, аж страшно!» До них навіть не доходила проста думка, що обіцянки цього красеня мають взаємовиключний характер.
Так, Додік з усією його стендаперською наполегливістю пояснив глибинним американцям, що держборг країни став загрозливим і загрожує катастрофою, і поклявся рішуче його зменшити, а контрольним пострілом стала його обіцянка суттєво зменшити податки, що теж гарно і на слух сприймається як пісня. Тільки от фокус у тому, що борги виникають у тому випадку, коли витрати постійно перевищують доходи. А якщо так, то треба рішуче зменшити витрати і не менш рішуче – підвищити доходи державного бюджету.
Загалом це має бути зрозуміло навіть фермерам, а якщо так, то скорочення державного боргу має спиратися на ці два кити. Тобто, сказавши «А», Додік мав сказати і «Б», а саме – як він збирається підвищувати доходну частину бюджету і як скорочувати видаткову. І ось за першим пунктом усім має бути зрозуміло, що основна частина бюджету формується за рахунок податків і зборів. А якщо так, то податки мають підвищуватися, а не скорочуватися. Якщо податки знизити, то дефіцит бюджету тільки зростатиме, якщо не буде знайдено якесь інше, потужне джерело підвищення доходів. І ось це Додік публіці до ладу не пояснив, а просто заявив, що він як успішний бізнесмен знає, як усе зробити по красі.
Простіше кажучи, він пояснив, що він – рятівник нації, який не дасть країні збанкрутувати. І справді, в цьому плані у нього досвід великий, бо як неперевершений бізнесмен, він шість разів доводив свій бізнес до банкрутства, тобто не зумів збалансувати доходи і витрати. Але в масштабі держави він, звісно ж, такого не допустить. А щоб публіка не зрозуміла, що її розводять, він розповів, що ось же є марсіанин і він ці витрати пустить під ніж. І марсіанин власним ротом пообіцяв скоротити держборг на два трильйони буквально за чотири місяці, на які він отримав контракт.
Муск заявляв, що державний апарат погруз у корупції та неробстві, коли одні пилять бабло, а інші – клеять дурня, тому що функції багатьох структур дублюються. Словом, він пообіцяв вимести поганою мітлою всю цю чиновницьку шушваль, а заощаджені на цьому гроші підуть на інші, потрібніші проєкти, зокрема підживлять програму зниження рівня оподаткування. І Трумп дав Муску карт-бланш на здобування цих двох трильйонів.
Але команда Муска, яка отримала ширші повноваження, ніж у ФБР, щодо доступу до будь-яких державних баз даних, дуже швидко виявила, що масштабних порушень, зловживань, а тим більше – корупції, просто немає. Зате є величезна частина бюджету, спрямована на різні соціальні програми. І для того щоб дати хоч якийсь результат, почали різати саме це і держапарат, навіть не вникаючи в те, що вони ріжуть, бо на це було дано найвище добро. У результаті вдалося нашкребти лише 100 мільярдів, вбиваючи те, що вважається «рівнем добробуту» будь-якої країни.
У результаті, з точки зору Трумпа, Муск банально кинув його, не давши обіцяних двох трильйонів у скарбницю. Мало того, з’ясувалося, що і здобуті 100 мільярдів – з душком, бо всі вони виділялися за статтями видатків федерального бюджету, і ці самі видатки перерозподіляти не може ні Муск, ні Трумп. Це може робити тільки Конгрес, а там точно знають, у кого Муск відібрав ці гроші, і не стануть об них бруднитися. Словом, заковика вийшла просто гігантська, і зрозуміло, що Трумп залишився незадоволений роботою Муска і вичавив його зі свого ближнього кола. Але й це ще не все.
Тепер Трумп змушений якось самостійно викручуватися із ситуації, переробляючи роботу Муска для того, щоб показати хоч якесь зменшення держборгу. А для того щоб дати на його погашення ті самі два трильйони, їх треба звідкись узяти. І тут Додік вирішив, що вийняти їх можна якщо не податками, які він поклявся знизити, то зборами, а саме тарифами. Тобто щоб показати себе генієм перед виборцями, Додік вирішив, що за це мають заплатити інші держави, про що він неодноразово відкрито й говорив.
Але, як ми знаємо, такий його фінт став змінювати глобальний ринок, і той став дедалі сильніше оминати США. І знову вийшло, що дров він уже наламав, а грошей як не було, так і немає, а в перспективі їх може виявитися ще менше, бо охочих платити за доступ на американський ринок не знайшлося. І тепер у Трумпа дозріває ідея запровадити суттєво більші податки на товстосумів. Ходять чутки, що такими у Трумпа вважають тих, хто має дохід 500 тисяч доларів на рік. А хто у нас найбагатший Буратіно у Штатах?
Не за те Муск побив горщики буквально з усіма, щоб його обдерли для того, щоб дід виглядав красенем. Тим більше що й цей номер може вилізти Додіку боком, бо чимало багатих товаришів і цілі корпорації вже попередили Трумпа, що як тільки питання постане в цій площині, вони змінять юрисдикцію. І низка компаній це не просто обіцяє, але вже веде попередні консультації з владою країн, куди вони можуть перенести свій бізнес і капітали.
І ось у цій ситуації Муск почав робити заяви про те, що Додік відмовився від обіцянки скорочувати бюджет, і якщо почне душити бізнес податками, то той влаштує великий вихід зі Штатів. А він, Муск, знає багато цікавих історій про найкращого президента, і якщо притисне, почне свою розповідь словами: «Друже, послухай казку!» Але тут Нейлон схибив, бо Додік тепер абсолютно недоторканний і наглухо закритий імунітетом. Тепер він тролить марсіанина і натякає на те, що використовував цього любителя грибів як туалетний папір і тепер він йому не потрібен. Тобто Додік дуже задоволений собою за те, що розвів такого жирного лоха. Однак історія ця ще далека від розв’язки, а шекспірівський сюжет – до завершення. Там ще буде цікаво.
А тим часом Додік показує просто оглушливі успіхи на міжнародній ниві. Щойно він показав усьому світу щось на зразок сцени, коли старшокласник прийшов у дитячий садок, накрутив вуха соплякам і записав це у свої нестерпні перемоги. Щоправда, сопляки зробили свої висновки і знайдуть, як відкотити відповідь. Принаймні, злякати їх не вдалося. Це про хуситів, яких він начебто змусив піти на угоду. Щоправда, у Додіка є власний почерк, який вказує на те, що угода в його розумінні – це щось таке, що може легко перевернутися з ніг на голову і повністю не відповідати початковим уявленням про неї.
Приблизно такий перебіг подій розгортається навколо іранської ядерної програми. Як відомо, Додік уже брав кермо на себе та обіцяв вирішити проблеми з ядерною програмою КНДР при особистих переговорах із Кімом. Адже Трумп не лише найкращий і навіть – великий президент США, він ще й еталонний переговорник. І, як ми пам’ятаємо, тоді переговори закінчилися вдало для Додіка. Ні, з ядерною програмою КНДР все як було, так і залишилося, але ж Кім не справив нужду на чуба, а міг би. Тож це слід записувати у прорив або перемогу Трумпа. І ось, вирішивши одну ядерну проблему, він узявся за іншу.
І тут слід нагадати, що крім різних нічого не вартих словес, які Додік розповідав про «угоду», він обіцяв, що головною метою переговорів є вилучення у Ірану збагаченого до 60% урану і заборона на його подальше збагачення навіть до 3,5% – приблизного порогу для паливних елементів реактора. Бородаті довго й нудно водили Додіка за ніс, поки він сам вважав, що залякав Іран атакою на хуситів, а тепер вони його просто послали разом із величчю і дуже дивним макіяжем. Принаймні, у ЗМІ з’явилися ось такі коментарі ходу переговорів:
«Верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї в середу сказав, що Тегеран не відмовиться від збагачення урану, і назвав такою, що суперечить інтересам Ісламської Республіки, ключову умову, висунуту Вашингтоном для врегулювання багаторічного спору про ядерну програму Тегерана».
Але ж Трумп запевнив свого союзника – Ізраїль, що тому нема про що непокоїтися і що сепаратний формат цих переговорів тільки допоможе досягти найкращої угоди. І ось за весь час переговорів Трумп буквально злив усі ті ключові моменти, які артикулював Ізраїль, а врешті-решт бородаті по-східному послали великого за відомою адресою. Але фокус тут у тому, що він, може, ще й не зрозумів не того, що його послали, а що він уже весело біжить на цю адресу. Тобто бородаті поплескали його рушниками по вухах, і це вже нікого не дивує. І що характерно, Трумп особисто обіцяв рушникам, що якщо вони не приймуть його пропозицій до 18 (начебто) травня, то з ними трапиться щось страшне, чого він, Трумп, для них не хоче, але буде змушений це зробити.
З цією датою в Ізраїлі носилися приблизно з таким ентузіазмом, як свого часу це робив Муск. У своїх міркуваннях вони висловлювали впевненість у тому, що до цієї дати ніякої угоди не буде, а далі або Штати самі жахнуть по Ірану, або разом з Ізраїлем. А тепер ці ж самі солідні оглядачі з того самого приводу висловлюють упевненість у тому, що питання вирішиться до початку осені і, можливо, їм самим доведеться бомбити Іран. А як же вони облизували трампову ключку для гольфу.
І таку саму твердість і рішучість Трумп демонструє стосовно прутіна. Він один раз назвав фюрера божевільним, а потім тиждень прокидався мокрим від жаху, що він таке сказав. Словом, іншого президента там не завезуть ще майже чотири роки, а за цей час на Штати справлятимуть нужду вже всі, кому не ліньки, якщо там щось кардинально не зміниться. Тільки це – навряд.