Автор перекладу: Світлана
Про події цієї ночі в подробицях буде сказано багато й різне. Але розвозити картину шляхом перерахунку того, що й куди летіло, ми не станемо, тому що під ударом була вся Україна, і переважна більшість співвітчизників мають власні враження про те, що сталося. На цей момент немає офіційних параметрів нальоту, і якщо вони з’являться, поки пишу цей текст, – трохи пройдусь і по них, а зараз – суб’єктивні міркування з цього приводу і одне зауваження, яке зможе допомогти продуктивно споживати інформацію, якої сьогодні буде надміру.
Зауваження це суто технічне, проте його слід мати на увазі впродовж усього дня. Так, досить відомий ТГ-канал ASTRA написав, що внаслідок ворожих ударів у столиці виник транспортний колапс. І справді, зупинено частину «червоної» гілки метро, оскільки пошкоджень зазнали колія і кабельне господарство метрополітену на лівому березі, де лінія має відкритий, а не підземний вигляд. Також обмежено або зупинено рух ще в одному-двох місцях столиці у зв’язку з випадінням особливої великої кількості заліза противника, але таке у нас – не вперше і навіть не вдесяте. Щоправда, лінію метро ще не пошкоджували, але на каналі, швидше за все, не в курсі того, як насправді виглядає ситуація з транспортом.
Саме поняття «транспортний колапс» передбачає, що розмірене і спокійне функціонування транспорту було не просто порушено, а зірвано настільки, що все буквально зупинилося. Їм невідомо про те, що при тривалих тривогах, які бувають дуже часто, рух цим сегментом метрополітену все одно зупиняється. Ще гірше, коли тривога висить півдня і більше жодних автобусів для заміщення руху метро не подається. І ось у такому випадку колапс виглядає набагато виразніше. Але це ще не все. Справа в тому, що до нічного нальоту міський транспорт вже давно не працює хай не в комфортному, а навіть у здоровому режимі.
Колапс настав задовго до цього нальоту, і зробила це міська влада. Саме зараз вона не те що демонструє некомпетентність у плануванні та проведенні ремонтних і будівельних робіт, але це вже межує з клінічною тупістю або навмисним знущанням. Кияни знають, що Генплан столиці складали відбиті на всю голову пацієнти, які заклали перманентний транспортний колапс ще десятки років тому. Місто розділено річкою і залізницею, через які патологічно не будували шляхопроводів чи тунелів.
У цьому плані Київ виглядає містом початку ХХ століття, і якщо когось заносило до Парижа, наприклад, то вони знають, скільки там розв’язок транспорту на кількох рівнях. Таких розв’язок з тунелями та мостами – сотні, якщо не тисячі, а в Києві їх можна перерахувати на пальцях, і кожен із таких об’єктів – пляшкове горло просто за визначенням. Але влада примудрилася влаштувати довгобуди ремонтів на більшості з них, що призвело до транспортного колапсу навіть без атак. Причому тупість тут полягає не тільки в тому, що ці ремонти вклали в один і той самий час, а й у тому, що влада укладає контракти довжиною з рік, коли в усьому світі діючі транспортні об’єкти реконструюються якщо не за дні, то за тижні. Так, можна сказати, що зараз війна і коштів на все не вистачає, але наскільки відомо, саме на ці цілі кошти надходять від наших партнерів, але використовуються просто жахливо. У результаті похмура низка машин проїжджає повз місце ремонту і перманентно спостерігає одну й ту саму картину: пара-трійка працівників, які ліниво походжають, або взагалі один будівельник, який сидить і посилено вивчає телефон.
І якщо ваш маршрут пролягає через дві-три такі локації, то ви бачите, що така сама картина – на кожній з них. Замість того щоб визначити раціональну черговість робіт та концентрації сил і засобів на кожній ділянці, все зробити швидко і перейти до іншого об’єкта, робиться все і зразу, довго й нудно, а в результаті – колапс. Кличко має розуміти, що попри весь його позитивний бекграунд, він просто вбив свій електорат саме перманентним транспортним колапсом у столиці. Адже до тих проблем, які несе війна, додати й таку відверту тупість – треба мати якийсь особливий талант.
А все це написано до того, що оцінки нічного нальоту на кшталт тих, які видає начебто притомний ТГ-канал ASTRA, треба робити з обережністю, бо, не знаючи специфіки теми, можна зробити неправильні висновки. І ось після цього вже можна переходити до суті події. Відразу варто зазначити, що саме цей наліт за своєю мотивацією мав цілком чіткі відмінності від того, що ми спостерігали раніше. Без цього контексту його взагалі марно аналізувати.
Справді, суть нічної атаки, і не виключено, що наступної ночі ми побачимо продовження, сильно відрізняється від того, що було раніше. Якщо згрупувати цілі атак, проведених росією по Україні за ці три з лишком роки, то їх можна поділити на два великі блоки. У першому атаки було спрямовано на ураження конкретних військових цілей. Відповідно, і рисунок атаки, і її наповнення відповідними засобами ураження були інструментами досягнення поставленого завдання. І зрозуміло, що успіх чи неуспіх такого нальоту залежав від ураження конкретних цілей.
Достатньо згадати про те, як вони били по об’єктах енергетики, місцях, де могли знаходитися ракети і, звісно ж, по аеродромах. Тепер усі знають, що таке Старкон, бо саме такі атаки практично завжди включали цю авіабазу. Загалом, як сам ворог, так і сторонні спостерігачі могли судити про ефективність таких ударів, співвідносячи їх з ураженими або неураженими цілями. Якщо з об’єктами енергетичної інфраструктури у противника все виходило досить успішно, бо стаціонарні, великі цілі вразити легко, то саме з військовими цілями удача їх супроводжувала набагато рідше.
Другий блок атак носить відверто терористичний характер. Тобто обстріл ведеться по населених пунктах, і тому, куди б там не прилетів засіб ураження, ціль атаки вважається досягнутою. Ми це бачили не раз і не два, а ці дві групи атак розрізняються як самим завданням, поставленим перед виконавцями, так і набором засобів ураження, використаних для нальоту. Коли цілі ставляться конкретніші, то в наборі з’являються крилаті і балістичні ракети, і навпаки, режим терору виконується дешевшими і масовими засобами – «Шахедами».
Зрозуміло, що ворог виконував і мікс, коли під прикриттям «Шахедів» також завдавав точкових ударів важчою зброєю, але коли ракет особливо багато, то можна говорити про другий варіант. До речі, в такому разі «Шахедів» використовується менше. І ось щойно ВПС видали дані про статистику нічної атаки, і після їх розгляду можна зробити висновок про те, що це було і чим цей наліт відрізняється від інших.
До цього місця текст було написано без даних про масштаб атаки та її наповнення конкретними засобами ураження, а тепер їх «підвезли», і виглядає це так. Загалом противник застосував 452 засоби повітряного ураження, з них 407 «Шахедів», шість балістичних ракет «Іскандер-М/KN-23», 36 крилатих ракет Х-101, дві крилаті ракети «Іскандер-К» та одну протирадіолокаційну ракету Х-31П. Тобто загалом було випущено 45 ракет, і це говорить про те, що це був не тільки терор, а й бажання вразити конкретні цілі.
І тут просто пригадаймо, що були часи, коли противник валив ста ракетами за ніч, і тому 45 ракет – начебто не так і багато. Але у зведенні ВПС ми не виявили рядка з даними про крилаті ракети «Калібр», а наскільки відомо з моніторингових ТГ-каналів, пуски ракет все-таки відбулися, і вони досягли нашого узбережжя. Чому їх не відображено у статистиці – запитання відкрите.
Таким чином, якщо врахувати і «Калібри», то саме ракет усіх типів буде понад пів сотні. А щодо них може виникнути додаткова ясність, бо є перші повідомлення про морський бій на захід від Криму. Супутники ж показують пожежу посеред моря, але поки що – чекаємо додаткової інформації. А тепер є сенс розібратися саме з наповненням цієї атаки засобами ураження. І тут одразу впадає в око, що ворог використовував усі типи засобів повітряного ураження, крім «Кинджалів» та «Орєшніка», про який – нижче. Тобто у плані номенклатури він відпрацював практично по максимуму.
Далі – про окремі пункти цього набору. Очевидно, що ворог має солідні запаси «Шахедів», і пляшковим горлом для їх запуску, швидше за все, є або кількість пускових установок, або можливості засобів наведення на ціль. Зрозуміло, перед стартом їх програмують на якусь конкретну точку, але весь фокус у тому, яким маршрутом апарат летітиме до цілі. А як ми знаємо, вони можуть змінювати ці маршрути під час польоту до цілі. І якщо так, то є якась система управління їхніми польотами, і вона, швидше за все, таки має свою межу одночасного супроводу апаратів.
Тобто «Шахедів» відвантажили по максимуму. А ось шість одиниць балістики – начебто не схоже на те, що ворог відпрацював по максимуму. Однак тут важливо розуміти, що ми вважаємо максимумом. Якщо йдеться про якісь абсолютні параметри, то так воно і є. Були часи, коли за ніч прилітало більше «Іскандерів», ніж шість одиниць. Але якщо йдеться про величини відносні, то картина виглядає дещо інакше. У цьому випадку важливо, скільки саме цієї ночі ворог у принципі міг запустити таких ракет. А ми знаємо, що останнім часом ЗСУ завдали потужних ударів по ППД відразу двох ракетних бригад.
Достовірно невідомо, скільки і чого було виведено з ладу, але буквально вчора виявилося, що нашим військовим вдалося відвантажити подарунків по батареї «Іскандерів» 26-ї ракетної бригади з-під Пітера, а не по машинах тих двох побитих бригад. Вчора вони не змогли відстріляти свої шість ракет, бо одну установку було знищено в мотлох разом із двома ракетами, а дві інші – виведено з ладу. У Мережі вже були дані про те, що одна з установок, які залишилися, зазнала фатальних пошкоджень, і хоч не вибухнула, але вийшла з чату назовсім. Знову ж таки, ці дані буде дуже складно підтвердити або спростувати, але зрозуміло, що 26-а бригада, представлена трьома пусковими установками, цієї ночі виявилася «поза грою».
Це означає, що якби не вчорашнє вдале полювання на цих ракетників, то до нас прилетіло б на шість сигар більше. А 12 ракет – це вже теж удар якщо не на максималках, то дуже близький до цього. Плюс до того, цієї ж ночі пройшла інформація про те, що було вражено ще одну пускову установку «Іскандера», буквально за кілька годин після вчорашнього нальоту. І якщо ця інформація підтвердиться, то швидше за все, полетіло ще по одній батареї, а це ще шість ракет, але це не точно. Впродовж дня все має прояснитися.
Далі. Швидше за все, вся ця атака мала початися з удару «Орєшніком», бо паства прутіна просто знемагала, завалюючи Мережу своїми вимогами на кшталт «прутін, введи!» або «Вдар «Орешніком». Справа дійшла вже до суто анекдотичних ситуацій на кшталт цієї:
Тут немає коментарів, і кожен їх може викласти самостійно. А ми просто зазначимо, що запит на удар якщо не ядеркою, то «Орєшніком» у любителів берізок, дружби та миру був настільки високим, що не відповісти на нього просто не можна було. І судячи з усього, вчора ввечері, коли вже стемніло, з полігону «Капустін Яр», де водиться їхній «Орєшнік», щось подібне запустили. Через те що все це розташовано поблизу казахського кордону, то звідти надійшли відео прольоту чогось загадкового, що розвалювалося і летіло їхнім нічним небом. Загалом не виключено, що цар наказав запустити вундервафлю на численні прохання трудящих, але щось пішло не за планом.
А тепер – крилаті ракети, запущені стратегічними бомбардувальниками. Згідно з даними моніторингових каналів, крилаті ракети Х-101 запускали п’ять бортів Ту-95МС і два Ту-160МС. Знову ж таки, зараз невідомо, скільки бортів противник узагалі може підняти в небо після масованої атаки по його аеродромах. Але можна не сумніватися в тому, що сьогодні вночі працювали б ще й ті літаки, які було знищено в той момент, коли вони стояли з підвішеними ракетами. Як мінімум бортів могло бути вдвічі, а то й утричі більше. Ну, а крім тих втрат, яких противник зазнав під час операції СБУ «Павутина», ГШ повідомляє ще й таке:
«Сили оборони України завдали удару на випередження. Напередодні масованого ворожого обстрілу уражено аеродроми базування авіації противника та інші важливі військові об’єкти. У ніч на 6 червня, завдано успішного удару по аеродрому Енгельс у Саратовській області – місці скупчення авіації противника, яка залишилась після операції Служби безпеки України. Також уражено аеродром Дягілево у Рязанській області, де базуються повітряні заправники та винищувачі супроводу, які використовуються для забезпечення ракетних ударів по території України.
Окрім того, з Дягілево здійснюють вильоти стратегічні бомбардувальники противника. У Саратовській області підтверджено численні влучання у щонайменше три резервуари з пально-мастильними матеріалами з подальшим займанням та масштабною пожежею на об’єкті. Екстреним службам окупантів не вдалося локалізувати загоряння, спостерігається значне задимлення. Зафіксовано десятки вибухів в районі цілей. Результати ураження уточнюються».
Горить завод «Прогрес» у Мічурінську Тамбовської області
Підбиваючи підсумок саме наповнення цієї атаки, можна впевнено називати її максимально можливою для нинішнього стану ударних засобів противника. Для цього удару він мобілізував буквально все, що міг, – ресурси запуску «Шахедів», усе те, що він міг перекинути до кордону України для запуску балістики. Причому з невиправданим ризиком зазнати втрат ще й у цьому сегменті озброєнь. Ворог витягнув свій «Орєшнік», а ця зброя є палицею на два кінці, адже її застосування, хай і з вкрай низькою точністю, все-таки створює значний ефект, а от провал несе прямо протилежне висвітлення пуску.
Якщо вундервафля не змогла запуститися або розвалилася після старту, то це удар як по самій залізяці, так і по тому, хто нею погрожує. Знову-таки, ворог ледве зміг нашкребти сім бортів стратегічної авіації, дивом не охоплені операцією «Павутина», які зуміли запустити свої крилаті ракети. Виходить, що раніше сім бортів для нічної атаки – це було щось у стилі чергової команди, то тепер це все, що вдається виставити для виконання поставленого завдання. А все це разом вказує на те, що йшлося не про чистий терор, а мета була дещо іншою.
І тут – трохи власних вражень. Скажімо так, мені довелося спостерігати роботу противника по столиці в режимі онлайн, і з того місця, звідки вдалося все це спостерігати, можна було частково зрозуміти задум операції. Цього разу навіть «Шахеди» не летіли по площах. Ворог намагався влучити в цілком конкретні цілі, і те, як він робив це саме «Шахедами», особисто я бачив уперше. Справа в тому, що я бачив одразу дві цільові локації, які противник атакував усю ніч. Причому одну з них було атаковано дронами та іншим у режимі «недоліт» до моєї точки спостереження, а до другої локації вони летіли просто над моєю головою.
Так от, враження було таке, що «Шахеди» летіли конвеєрним способом, один за іншим. Гудіння було чудово чути, але на тлі темного неба видно їх не було. За всю цю баталію, на відміну від минулих часів, я жодного разу не побачив роботи зенітних прожекторів, а це означає, що засоби наведення стали досконалішими. Про це свідчить і інший факт. Усе відбувалося приблизно так. Чути наближення «Шахеда». З тональності звуку зрозуміло, коли він пролетів над головою і почав наближатися до цільової локації.
Від цієї точки максимального звуку до того моменту, коли по ньому починають працювати зенітні засоби, минає певний час, що повторюється щоразу. Очевидно, захоплення цілі відбувається на певній дистанції, після чого відкривається вогонь. І що характерно, в більшості випадків наведення дозволяє влучити в БЧ апарата, після чого – потужний вибух, виття сигналів, тиша, що триває секунд десять, і знову наростає звук «Шахеда». Далі все повторюється три, п’ять, десять разів, залежно від потужності хвилі. Це справді нагадувало конвеєр, і все це летіло одним і тим самим курсом на цілком зрозумілу ціль. І тут мені ще раз хотілося б звернути увагу на те, що зараз «Шахеди» все частіше уражаються саме в БЧ. Це дуже важливо, бо якщо його зрубати по крилу, двигуну чи ще чомусь, при падінні він гарантовано вибухне, і тут уже питання в тому, куди він упаде. А підрив БЧ у повітрі знімає масу проблем, і якщо так навчаться працювати всі наші зенітні засоби, заточені під ліквідацію дронів, то це буде потужний прорив.
Брянськ. Аеродром. Обрали папу?
Лише кілька разів перехоплення здійснювалося в іншому режимі і дрон збивали без такого потужного вибуху, а, судячи з того, як збитий апарат палав і повільно падав, можна припустити, що це був не «Шахед», а щось на зразок розвідника – більш легка і пальна конструкція. Ну, а балістику збивали зовсім інакше, але про це немає сенсу докладно розповідати, бо все відбувається як завжди. І тепер зрозуміло, що ворогові треба було влучити в певну ціль усім, що було запущено, і незважаючи на втрати, що буває вкрай рідко.
Звідси випливає, що це був той самий «удар відплати», яким прутін хотів показати свою твердість і рішучість як своєму стаду, так і Трумпу, якому він щойно поскаржився. Цей удар можна розцінювати як автограф прутіна, і це було суто його замовлення. І ось виявилося, що за своєю потужністю він не став чимось визначним. За загальною кількістю засобів ураження він, можливо, і входить до трійки наймасованіших нальотів, але точно не посідає першого місця і тим більше – з величезним відривом.
А що стосується «важких аргументів», якими є крилаті і тим більше – балістичні ракети, то наліт виявився взагалі непереконливим. І як зараз зрозуміло, з «Кинджалами» чомусь не склалося, а «Орєшнік» не злетів. Але ж він був просто зобов’язаний показати ефект, коли може навалитися всією міццю і без обмеження за типом цілей, і він це показав. Наскільки переконливим це було для самих лаптів, можна судити з тексту «Конторської табакерки», яка пише таке:
«Минулої ночі ЗС РФ завдали масованого удару по енергетичній та промисловій інфраструктурі противника. Але, правду кажучи, на удар у відповідь за розгром нашої стратегічної авіації це явно не тягне. І так вважаємо не тільки ми. Співрозмовники в Міноборони відмовилися коментувати, чи можна це вважати жестом у відповідь на атаку наших аеродромів та Кримського моста…»
І далі – похмуре шамкання про те, що ми ж можемо же ж, але тільки не сьогодні, тільки потім, а сьогодні – ні, а от потім – таки так. Проте для іміджу прутіна «удар відплати» був необхідний не просто, щоб поставити галочку, а продати його як щось потужне, нищівне та невідворотне. В результаті виявилося, що жодної пафосної і політично важливої цілі, яку можна було б продемонструвати як відплату, вразити не вдалося.
Більше того, крім «Шахедів», жоден із компонентів комбінованого удару не показав навіть того, що вдавалося зібрати рік чи два роки тому. Тобто прутін продемонстрував межу можливості його курника в такий важливий момент, коли йдеться вже про його статус. І незважаючи на те, скільки лиха цей удар завдав Україні, це зовсім не те, що від нього очікували за побиття стратегічної авіації й тактичної зброї.
А тим часом ЗСУ на додаток до того, що повідомив ГШ ЗСУ, знищили як мінімум два вертольоти на аеродромі Брянська, включаючи топовий Мі-35, і влаштували погром на АТ «Мічурінський завод «Прогрес», який випускає високотехнологічне обладнання для систем управління авіаційної та ракетної техніки. Ну, і звичайно ж, нафтобаза «Кристал», яка знову демонструє околицям «шапку», також стала в чергу. Тобто у зворотний бік полетіло не менш бадьоро, і цілком можливо, що наприкінці дня стануть відомі й інші подробиці здачі, яку дала Україна. Ну, й на цьому тлі в їхньому ж сегменті Мережі з’являється і таке:
Тож ми мало не вперше побачили акт особистої помсти прутіна, і виявилося, що його власні уявлення про цей жах не відповідають реальності. А тим часом СБУ настукала по його лисині до синців, ЗСУ теж відлили відповідь, і поки що до цієї компанії не приєдналося ГУР, але це не надовго.