Автор перекладу: Світлана
Із серії «Проти ночі»
Цей текст, можливо, не вийшов би сьогодні (5 червня), а може, й не вийшов би взагалі, але необхідність його написання виникла після того, як колеги надіслали посилання на російські пабліки, повні єлею та шмарклів з приводу фюрера. Суть їх зводиться до того, що у ворожий інформаційний простір вкинуто казку про доброго царя, який, натурально вболіваючи за росію, отримав інфаркт після того, як йому стало відомо про атаку на аеродроми стратегічної авіації. Нібито йому стало погано із серцем, і найкращі лікарі відкачували його від серцевого нападу так, що лише на четвертий день він зміг з’явитися на публіці. Саме тому цареві бажають якнайшвидшого одужання та повернення йому сил для того, щоб відповісти підступному супостату (нам).
Хід чудовий, бо одним пострілом вдалося вбити одразу двох вальдшнепів. З одного боку, є прийнятне пояснення того, чому цар виринув зі своїми грізними заявами через такий довгий час, а з іншого – є виправдання того, що він поки не зміг дати рішучої відповіді злим украм. Публіку це влаштувало просто тому, що думки пішли у страшний навіть для пересічного мешканця курника бік. Адже якщо сьогодні ти почнеш так думати, завтра – почнеш таке говорити на кухні, а післязавтра тебе вже мочать у сортирі як екстреміста та агента СБУ. Як воно там працює, всім добре відомо, і ніхто не наважується ризикувати своєю холкою, а така версія – все одно, що бальзам на рану або фанфурик боярки на старі дріжджі.
Насправді цю версію шито навіть не білими, а якимись гнилими нитками. Очевидно, що якби в нього було так погано з серцем, Кабаєв виглядав би приблизно так, як Єльцин, коли кількість прийнятого за життя алкоголю зробила його серце вже зовсім ніяким. У будь-якому випадку, пацієнт довше перебував би на лікуванні. Він майстер зникати і на довший час, а тому нікого б цим не здивував. І потім, якби він справді переніс інфаркт, то коли йому дали б добро вийти на публіку, то суворо заборонили б хвилюватися з будь-якого приводу.
А очевидці стверджують, що на тій самій нараді, де йому доповіли про кількість втрачених аеропланів, він кричав, погрожував і хіба що не став кидатися у присутніх вмістом своєї валізи. Така поведінка ніяк не співвідноситься з пацієнтом, який щойно пережив серцевий напад. Принаймні, якби він таке виконав, то знову поїхав би до лікарні, а то й до моргу. Але нічого такого не сталося. Звідси випливає, що казку про інфаркт просто придумали під ситуацію, що склалася, а насправді цар за своїм звичаєм у випадку шухеру одягає костюм панди, щоб у разі чого його не впізнали, і по-важкому сідає на таємну валізу в дальньому кутку бункера.
Не дивно, що тільки після того, як він звідти вийшов, йому вперше надали доповідь про втрати, і це при тому, що їх характер був зрозумілий відразу після атаки. Просто знаючи, як працює ця система, можна не сумніватися в тому, що як тільки все перестало вибухати, але ще не перестало диміти, все було перераховано, і доповідь пішла нагору. А загальна картина могла бути на столі у прутіна ще за годину, наприклад, якщо не відразу. Але очевидно, що він був недоступний для доповіді, і тому все сталося лише за кілька днів.
Насправді удар по величі виявився такої сили, що ми навіть не можемо напевно стверджувати, наскільки вцілів костюм панди, чи зміг прутін вчасно дістатися валізи і чи вистачило її ємності. Також нам складно припустити, наскільки вдалося відмити гімнастку після вираження емоцій царя, але не факт. Схоже на те, що знадобився час, щоб усе привести до ладу настільки, щоб можна було з’явитися на публіці.
І справа тут не тільки в тому, що СБУ організувала хай і не гігантське, але все-таки кладовище стратегічних ядерних бомбардувальників, хоча й це теж – ніж у спину або що там куди вважається в такому разі. Тут важливі контексти, які на перший погляд не очевидні. Проте коли минуть перші враження від самого факту погрому стратегічної авіації, хтось обов’язково напише у світовому ЗМІ про те, що до цього моменту військова історія нічого подібного не знала.
Мало того, нікому на думку не спадало, що таким чином можна побити носії ядерної зброї. Росія прутіна стала першою країною, яка пережила таку ганебну катастрофу, і відповідно, прутін – перший в історії говнокомандувач, який покрив себе цією ганьбою. Якщо всередині курника роти ще можна позатикати, то у світі образ крутого, недбалого та самовдоволеного мачо потьмянів уже безповоротно. Тепер щоразу, коли він спробує увійти в образ бандита з кийком, якого слід боятися, йому скуйовдять шевелюру, підморгнуть і виставлять під зад коліном, щоб оці понти він ганяв для свого стада.
Але й це ще не все. Як тепер уже всім відомо, найяскравіші смолоскипи дали літаки, вже заправлені та споряджені крилатими ракетами. Тобто вони чекали команди його, прутіна, на зліт, і можна не сумніватися в тому, що фюрер особисто вказував цілі для важких крилатих ракет. Простіше кажучи, польотне завдання для екіпажів цих літаків було не самодіяльністю чоботів, а трансльована в накази воля самого царя. Тобто він повелів, і вже все було готове, заправлене, споряджене, і мабуть, у ніч проти 2 червня мало піднятися в небо та відстрілятися по Україні. Але його волю скасували, причому хоча офіційно операція і називається «Павутина», але на болотах її називають «Малюк і Карлсон», де Малюк – це Малюк, а Карлсон – дрони, що влаштували весь цей заміс.
Це означає, що його воля була точно відома аж до часу, а його дії виявилися передбачуваними настільки, що підловили не льотчиків, а його самого. Простіше кажучи, Малюк наплескав по вухах Штірліцу, який пишався своїм умінням перегравати всіх своїми багатоходівками. А тут виявилося, що його прочитали і прорахували настільки, що саму операцію і пастку було побудовано саме на особливостях його способу мислення та способу дії. Тобто цю операцію було проведено після того, як йому в голову залізли, все змалювали і справили в неї нужду. Ось це було найбільшою ганьбою, а не палаючі аероплани.
Думаю, що удар по Керченському мосту не тільки носив пристрільний характер для нових засобів ураження, а й підштовхнув прутіна на наступний крок, який теж виявився прорахованим. Кабаєв поскаржився на Україну Додіку, і той фактично дав добро на «дар відплати», тож прутін наказав його відлити у вигляді масованого удару балістикою по Києву. Тобто за цей удар прутін уже не боявся якихось негативних наслідків від Додіка, і тому на пускову позицію викотилися три пускові установки «Іскандер», на борту кожної з яких було по дві ракети.
Тобто на Київ повинен був піти залп із шести ракет, але їх вже вирахували і вели до того місця, де вони стануть на стартові позиції, після чого по них було завдано удару невідомо чим. Знову ж таки, тут справа не тільки в тому, що одну пускову установку з двома ракетами було повністю знищено, а дві інші отримали пошкодження від вибуху цих двох ракет «Іскандер», а швидше, в тому, що все це було вираховано і вони потрапили в пастку. Причому цю пастку було знову організовано з чітким розумінням того, як діятиме прутін, і його знову підловили. Тож Акела не просто промахнувся, він натурально обіс***ся. І якщо цьому Акелі бажають якнайшвидшого одужання, то можна сказати одне: курник охопив ящур.