Автор перекладу: Світлана
ПОВІТРЯ-ЗЕМЛЯ
Сьогодні противник використав незвично малу кількість дронів для ударів по території України. Наші військові повідомляють про те, що в небі України було зафіксовано лише 90 дронів, і всім зрозуміло, що така кількість апаратів була викликана не раптовим спалахом альтруїзму, а неможливістю запустити більше. Вчора ввечері пройшли повідомлення про те, що ЗСУ завдали ударів по району аеродрому «Міллєрово» ростовської області противника, і уточнювалося, що ціллю був не аеродром, а щось поруч із ним, що може бути пов’язане із запуском дронів.
Наскільки ці дані відповідають дійсності, важко сказати, але констатуємо факт: замість двох сотень апаратів або близько до того, ворог зумів запустити менше сотні. Ну, а колеги пишуть про те, що в окремих регіонах України активно працювала наша авіація. Принаймні, було чути вже характерні звуки, які відрізняються від МіГів та СУшок.
Тим часом низка джерел повідомляє про те, що станом на вечір суботи туапси все ще спостерігали палання активів місцевого НПЗ. За різними даними, спочатку пожежа виникла після прильоту в ємність, у якій було 20 тис. кубів бензину, і зрозуміло, що така «заправка» має всі шанси горіти «довго і щасливо». А ми нагадаємо про те, що ємності по 10–20 тис. кубів уже горіли на нафтобазах держрезерву, і тоді пожежники дійшли висновку про те, що гасити їх марно і навіть небезпечно, бо в такому разі можливий падіж вогнеборців, а полум’я поширюється на велику площу.
Далі така практика використовувалася вже не раз і не два, тому що пробували гасити не лише стандартними засобами, а й бронепоїздами і навіть авіацією, а результат був однаково сумним. І ось учора були повідомлення про те, що від пожежі плавиться технологічне обладнання заводу, розташоване поблизу аварійної ємності. На той момент була велика ймовірність займання сусіднього резервуару. Словом, там ненудно, а місцевим жителям за відсутності курортного сезону та можливості викупатися в мазуті є на що подивитися.
«ЧУБАКА ЖЖОТ»
Як відомо, вчора збройні сили США та Великої Британії завдали ракетно-бомбових ударів по єменських хуситах. Зрозуміло, що основне навантаження при цьому лягло на американців, бо вони мають найзначніші сили в регіоні. Ізраїльська преса, спираючись на перші дані, отримані з місця подій, так описує цю подію:
«…Загалом було завдано щонайменше 40 ударів по цілях у Сані, Сааді та інших регіонах Ємену. Цілями ударів були штаб-квартири та будинки високопоставлених представників хуситів, радари, системи ППО, ракетні системи, сховища безпілотників, склади зброї. Атаку було здійснено авіаносною групою на чолі з авіаносцем Harry S Truman, до складу якої входять також три есмінці та один крейсер. У регіоні діє також американський підводний човен із крилатими ракетами Georgia. Переважно удари здійснювалися винищувачами F-18, що злетіли з авіаносця Harry S Truman. Застосовувалися півтонні авіабомби AGM-154 JSOW (вартість кожної такої бомби близько $500 тисяч)…»
Наскільки можна зрозуміти, справжньою метою цього удару було показати свою рішучість рушникам, мовляв: дивіться, як можемо. Але наскільки це їх вразить, побачимо незабаром. А поки – головний рушник посилає Трумпа в подорож за відомою адресою.
Самі хусити заявили про 30 убитих і 100 поранених, і, як завжди, такими виявилися діти та «вагітні чорнобильці», а ізраїльська преса пише про те, що вдалося знищити шістьох лідерів «Ансар Аллах», тобто хуситів. Відомо, що Штати попередили Ізраїль про майбутній удар, і за таких розкладів ізраїльська розвідка практично зразу дає імена ліквідованих головорізів. Цього разу жодного імені не названо і сказано про те, що їхні імена уточнюються.
Напевно, впродовж дня буде більше подробиць про наслідки цього удару, але просто нагадаємо про те, що Ізраїль як мінімум двічі завдавав повітряних ударів по цих самих локаціях, і наскільки можна зрозуміти, щоразу це було понад 40 бомб і ракет. Зрозуміло, що шкоди було завдано, але суттєвого впливу на активність хуситів ці удари не змогли продемонструвати. Це при тому, що ізраїльтяни щодо регіональних противників обізнані набагато серйозніше, ніж американці.
У будь-якому випадку, відновлювати судноплавство Червоним морем якось треба, і з огляду на те, що хусити вже давно пройшли стадію загроз і легко застосовують зброю просто по рандомних цілях, жодними іншими засобами зробити це не вдасться. Інша річ, що «дистанційна війна» в цьому випадку може виявитися неефективною, бо самі хусити та Іран, що їх спонсорує, з самого початку розгортали свою військову інфраструктуру з урахуванням саме такої можливості. Свої активи вони ховають під землею, в печерах та інших важкодоступних місцях, викочуючи зброю на стартові позиції тільки для запусків.
Іранські фахівці, які сховали під землю більшу частину підприємств, так чи інакше зав’язаних на збройній ядерній програмі, в Ємені передавали досвід будівництва таких сховищ і для хуситів. Принаймні, кілька місяців тому ізраїльські військові експерти досить скромно оцінювали саму можливість кардинального вирішення «хуситського питання» без проведення наземної операції, яку ЦАХАЛ не може собі дозволити. Якщо врахувати цю позицію, можна з великою ймовірністю віднести цей наліт до суто політичного шоу. Ба більше, якщо й американцям не вдасться досягти істотних успіхів, застосувавши свої нові засоби ураження, то саме політичний ефект може виявитися протилежним.
А тим часом, гуркочучи копитами, на сцену вивалився Похмурий кінь Лавров і, згідно з заявою МЗС, на попередження США про удар заявив таке: «У відповідь на викладену американським представником аргументацію Лавров підкреслив необхідність негайного припинення застосування сили, важливість для всіх сторін вступу в політичний діалог з метою пошуку рішення, яке виключає подальше кровопролиття». І ось тут постає питання про те, чому Трумп, атакуючи хуситів, таки висунув погрози рушникам, а лаптям – ні, хоча ті теж постачають їм зброю і, як видно, одразу вписуються за них офіційно.
Ну, і щоб поставити крапку на темі Трумпа хоча б сьогодні, просто звернемо увагу на те, що він відповів на запитання журналіста про те, як просувається його зупинка війни в Україні за 24 години після повернення до Білого дому. На це він відповів, що така його заява була «трохи жартом», або в іншій інтерпретації, «трохи іронією». Виходячи з цього, журналіст міг би продовжити і попросити: «Огласите, пожалуйста, весь список!» – у тому сенсі, що з якого приводу він виступав з такими самими жартами та примовками? Наприклад, його заяви про військову операцію з мексиканськими картелями – це що було, іронія чи що? А Гренландія з Панамським каналом, Канада? І взагалі, де межі його гумору? Може, він якось підзабув, що загалом він зараз виступає як президент США, а не ведучий телешоу «Вгадай красуню»?
ТИМ ЧАСОМ
З Європи лунають дедалі жорсткіші заяви щодо війни в Україні. Схоже на те, що лідери Франції, Німеччини та Великої Британії нарешті усвідомили, що озиратися на Вашингтон у найближчі чотири роки не просто марно, але вже й небезпечно. Тому зараз саме час відновлювати самостійність, принаймні – в рамках Європи, а якщо так, то і ставлення до війни в Україні слід міняти із залежного від США на проактивне. Так, буквально щойно президент Франції Макрон в інтерв’ю Le Parisien висловився саме в такому ключі.
Зокрема, питання відправлення європейських солдатів в Україну країни ЄС обговорюватимуть безпосередньо з Києвом, а не з огляду на думку Москви щодо цього питання. За словами Макрона, вже кілька країн ЄС зацікавлені в ініціативі щодо розміщення солдатів в Україні, яку лобіюють Париж та Лондон. При цьому мета ініціативи – не участь у бойових діях, а навчання українських солдатів та «демонстрація довгострокової підтримки», зазначив французький лідер. Він зауважив, що на цей момент «найбільша європейська армія – українська армія», і перед країнами Європи не стоїть мета просто збільшити її кількість.
Водночас президент закликає лідерів європейських країн відкинути ілюзії щодо суті переговорів, які зараз ведуть США, бо росія продовжуватиме агресію доти, доки не отримає жорсткої відсічі. Тобто слабка позиція Європи неначе запрошує диктатора продовжувати агресію на різних напрямках, адже США явно вмили руки. Президент Франції також звертає увагу на те, що навіть у публічній риториці прутін практично не приховує свого бажання продовжувати агресивні дії, і не лише проти України.
Приблизно в тому самому ключі виступає і прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер. Згідно з BBC News, прем’єр виклав свою позицію таким чином:
«Якщо Росія врешті-решт сяде за стіл переговорів, то «ми повинні бути готові стежити за припиненням вогню, щоб переконатися, що це серйозний та міцний мир», – заявив Стармер. Якщо ж Москва відмовиться від мирних переговорів, то «ми повинні напружити всі сили, щоб посилити економічний тиск на Росію і добитися припинення цієї війни, – підкреслив глава британського уряду. – Я вважаю, що в нас є низка можливостей зробити це разом…»
Ну, а новий уряд Німеччини, який щойно сформував пакет військової допомоги Україні на суму 3+ мільярди євро, поки що дуже скромно, але вже заявляє: «Німеччина повертається» і більше не має наміру бути пасивним гравцем. Уже анонсовано абсолютно новий підхід ФРН до питань безпеки, і декому це дуже не сподобається.