Шлях до світлого майбутнього

Сьогодні, серед білого дня, добрі птахи прилетіли по дуже цікавій локації. Вірніше, уламки впали на території промислового об’єкта, в результаті чого там загорілася суха трава, яку місцева влада вживає у вигляді самокруток, щоб їм було легше розповідати казки своєму населенню. Але тут треба зауважити, що локація ця знаходиться приблизно за 1200 км від найближчого кордону з Україною і за 1400 км від Києва. По прямій. А як відомо, добрі птахи не літають прямо а отже, подолали до цілі близько 1500 км.

Це — важливий момент і не тільки тому, що наші військові наносять удари по дедалі глибших тилах противника, а й з тієї причини, що в таких віддалених місцях публіка ще не має відповідного тренування, а тому — із задоволенням знімає подію на камери і бадьоро її обговорює в пабліках. Уже пізніше, коли подібне переходить на регулярну основу, впроваджуються заходи для фільтрації таких даних, а коли це — перші враження, то коментарів і відео — хоч відбавляй.

Можливо, ті наші фахівці, які планують подібні заходи, враховують цей важливий психологічний фактор і планують удар таким чином, щоб приліт трапився у світлий час доби. І справді, посеред ночі, спросоння, публіка може і не зрозуміти, що сталося, а на тлі чорного неба можна побачити тільки спалах вибуху, який навряд чи хто встигне зняти або навіть побачити і потім — полум’я пожежі. Як тільки відкрите горіння припиняється, знімати вже нічого.

А як видно з представлених скріншотів, місцеві жителі все чудово бачили і чули. Їм було прекрасно видно, що це за уламок пролітає у них над головами, куди він падає і що там відбувається. Це — важливий момент, оскільки саме тоді там починають розуміти, що таке війна. Звичайно, вони вважатимуть, що цей удар був чистою випадковістю і що хтось відповість за те, що дрон ЗСУ був пропущений так далеко, але річ у тім, що саме такий потік думок був у всіх жителів курника після першого прильоту. Потім вони починають усвідомлювати, що це була не випадковість, а нова реальність, у якій їм доведеться жити.

Ну а прилетіло по Ново-Уфимському НПЗ. Підприємство це відносно нове, оскільки він заснований як АТВТ «Ново-Уфимський НПЗ» у 1993 році, пізніше став ВАТ «Новойл». Тобто, він проєктувався і будувався вже в нові часи, з опорою на сучасні технології і як водиться — західне обладнання. Потужність заводу швидше середня — 17 млн тонн нафти на рік, але фокус у тому, що саме це підприємство спеціалізується на виробництві високооктанових бензинів, одержуваних з нафти із Західного Сибіру і Туймазинського родовища. У підсумку, це відносно невелике підприємство дає 10% всього високооктанового бензину федерації.

Загалом, це був цінний актив і що там вдалося вивести з ладу, поки неясно, як незрозуміло і те, що там так активно горіло. Але тут важливо те, що в технологічних ланцюжках використовується обладнання і технології з Європи та США, а тому — ремонт підприємства буде проблематичним. Плюс до того, ЗСУ давно продемонстрували свій почерк. Перший приліт по НПЗ показує, що його поставили в «циклограму» і тепер удари будуть наноситися з певною періодичністю, поки підприємство не ляже остаточно.

А ми просто відзначимо, що якщо в обіг взяли завод в Уфі, то до найбільшого НПЗ курника, розташованого в Омську, залишається вже зовсім небагато. І цей удар можна вважати чимось на кшталт анонсу вже для Омського НПЗ. Мовляв, ти — наступний. Ну а щойно полетить по цьому заводу, криза з паливом там перестане бути локальною і набуде загального характеру.

Загалом, надії на те, що нальоти на НПЗ припиняться, не виправдалися, і більш того, вони стають дедалі дальшими. Ось уже й на Уралі почали горіти НПЗ. Але з іншого боку, вогонь палаючого заводу освітлює лаптям дорогу в майбутнє і це їм теж треба цінувати.