Авторка перекладу: Світлана
Лапті довго і натужно розповідали про те, що їхня зброя обігнала всіх настільки, що вони просто не бачать, хто їх може наздогнати. Щоправда, іноді в них виникала думка, що самі вони біжать у якийсь інший бік, і тому виникає ситуація, відома як «анала говнєт», а також немає охочих обганяти їх у цьому напрямку. Втім, ентузіазму в них не поменшало, і вони продовжували розповідати, що всі їм заздрять, настільки гарною виявилася зброя. Особливо це стосувалося високотехнологічних видів озброєнь, таких як ППО. Вони зробили цілі документальні серіали, в яких розповідали, на скільки сотень кілометрів вони бачать буквально все і на якій відстані здатні перехоплювати десятки цілей. Загалом цих оповідань було настільки багато, що вони й самі в них повірили.
Але на четвертому році війни в Україні вони зізналися в тому, що їм катастрофічно не вистачає систем ППО для того, щоб прикрити всі критично важливі локації. Це – розпачлива заява, бо без наслідків вона мине тільки в осіб, обтяжених настоянкою глоду. Адже просте і найлогічніше запитання «Чому?» одразу обвалить усю пропаганду. В принципі така ситуація може скластися з двох причин. Перша – цих критично важливих об’єктів набагато більше, ніж є засобів ППО. Друга – паритет засобів ППО та об’єктів, що охороняються, таки був, але з якоїсь причини порушився.
Подальший аналіз цих причин ітиме за принципом «Чим далі в ліс, тим товщі партизани». Справді, якщо ви не маєте засобів ППО, які можуть прикрити ваші найвразливіші місця, ви не розв’язуєте війну, щоб ваш противник не скористався ситуацією і не виніс їх. Якщо ж ви розпочали війну з таким розкладом, то ви – ідіот, і вас за це треба поставити до стінки. Очевидно, що в курнику цей напрям міркувань закрито, бо всім відомо, хто почав війну, тому що це було зроблено публічно і під камери словами: «Я прийняв рішення». А бунтувати проти царя вони вміють виключно стоячи на колінах, і непальський варіант там просто неможливий через спадкове рабство.
Тоді залишається другий варіант. Цар почав війну в умовах, коли ППО було з надлишком або достатньо для того, щоб прикрити все, що треба. І загалом цей висновок напрошується з тієї довгої і нав’язливої реклами, яку вони робили своїй зброї. Просто ще раз пригадаймо, що вони розповідали. Комплекс С-300/400 входить на позицію, і все. Він створює купол радіусом 200–300 кілометрів, у якому все бачить, і менший купол радіусом 100–200 кілометрів, на якому по цілях можуть відпрацювати ракети. Звідси випливає, що якщо комплекси поставити на відстані 100–200 кілометрів один від одного, то через цю стіну нічого не пролетить. А в тилу такий купол прикриває одразу десятки підприємств, які опинилися під ним.
Але ось весь світ ледь не кожен день спостерігає за тим, як прилітає саме по таких об’єктах, які просто зобов’язані прикривати чудові системи ППО. І це при тому, що засоби ураження противника не повинні мати можливості не те що атакувати ці цілі, а навіть перетнути кордон чи лінію фронту, де стоять ці самі системи ППО з кроком 100 кілометрів. У такому разі що з ними трапилося? Вони стоять з набагато більшим інтервалом чи їхні технічні характеристики виявилися злегка прикрашеними і вони просто не здатні створити ту саму «стіну»? Будь-яка відповідь на це запитання буде сумною, а відверта відповідь – убивчою.
(Далі буде)
ітиме, правильно – йтиме;
противник русизм, правильно супротивник.