Авторка перекладу: Світлана
Практично щодня в ТГ-каналі СБУ йдуть звіти про розкриття чергової групи ворожої агентури або ж окремих колаборантів, які діяли на користь ворога. Тут немає нічого дивного, бо такі явища неминучі під час війни, а тим більше коли вона має затяжний характер. І це не залежить ні від географії, ні від історичного періоду, в якому відбуваються події. Простіше кажучи, в наявності осіб, які з тих чи інших причин діють на користь ворога і, відповідно – на шкоду своїй країні, немає нічого нового чи дивовижного, але тут важливе те, як відповідні органи працюють у плані їх виявлення та нейтралізації.
Начебто вал повідомлень про затримання подібних діячів і навіть вироків, які виносяться за державну зраду, вказує на те, що робота ведеться активно і її результати – показові. Але ми пропонуємо поглянути на цю картину під іншим кутом зору. Так, якщо постійно відстежувати офіційні повідомлення на цю тему, можна виявити певну систему в діях зрадників. І ці дії призводять до різного ступеня шкоди, якої зрештою завдає ворог.
Найчастіше трапляються дані про те, що фігуранти коригують вогонь противника. Тобто вони поповнюють банк цілей противника та/або повідомляють йому про результати завданих ударів. Інші – займаються системним відстеженням пересування військ або техніки, яка перевозить військові активи. Але є й такі, хто готував для противника напрямок просування його військ. Для цього зрадники розкривають системи укріплень, вказують розташування і чисельність ЗСУ на конкретному напрямку, а також виконують активні дії, а саме вказують проходи в мінних полях або роблять непридатними якісь важливі елементи оборони конкретної ділянки фронту. Можливо, є й інші варіанти, але ці трапляються найчастіше.
Очевидно, що наслідки дій за різними напрямами мають і різні наслідки. Одні можуть призвести до втрат якихось матеріальних активів або людських жертв, а інші – до більш тяжких, до яких, безумовно, можна віднести втрату територій України. Воно й зрозуміло, адже щось подібне, відповідно, призведе і до людських жертв, руйнувань та шкоди територіальній цілісності. Лінійна логіка підказує, що чим більша така шкода, тим очевиднішою стає тяжкість цих протиправних дій.
Саме з цієї точки зору ми пропонуємо поглянути на ситуацію. Так, є добре відома група осіб, яка робила точнісінько те саме, але до початку широкомасштабного вторгнення. Зловживаючи своїм службовим становищем, вони порушили нашу обороноздатність як прямим, так і непрямим чином. Зокрема, віддали розпорядження про розмінування давно і добре встановлених місць, де противник практично відкрито готувався до просування вглиб України.
Власне, воно почалося відразу після того, як ці особи публічно відрапортували про розмінування. Вони ж відвели наші війська з добре обладнаних та підготовлених до оборони позицій. Про що також публічно заявили, мабуть – безпосередньо ворогові. Саме в цих місцях ворог не просто розпочав свій наступ, а захопив та утримує величезні території України. При цьому завдано гігантської матеріальної шкоди Україні, а кількість жертв серед громадян України тут обчислюється десятками, якщо не сотнями, тисяч.
Усе це робилося відкрито й публічно. Припустімо, частина цих осіб має імунітет, передбачений Конституцією, і позбавлення їх імунітету за нинішньої конфігурації влади неможливе. До речі, охочі можуть перечитати текст Конституції ще раз і помітити очевидну дивину. При оголошенні воєнного стану скорочується обсяг конституційних прав громадян. Скажімо так, нинішня влада вийшла за межі цих обмежень і самовільно обмежила їх сильніше, ніж це передбачено Основним законом, але дивина не в цьому. В Конституції немає жодного пункту, який посилював би відповідальність органів влади за прийняття рішень, які спричинили тяжкі та особливо тяжкі наслідки. А з чого б це так?
(Далі буде)
Так нуль хоч посилюй, хоч не посилюй, а він нульом бути не перестає.