«Палачам везде у нас дорога» (Частина 2)

Але процес легалізації катувань необхідно провести так, щоб ні в кого не виникло сумнівів у тому, що катування просто необхідні для процвітання суспільства і що вони проводяться в суворій відповідності до правових норм – законів та різноманітних підзаконних актів. Ну, а виглядає цей процес приблизно так:

«Влада росії продовжує денонсацію міжнародних договорів Ради Європи. Незабаром країна вийде з Європейської конвенції із запобігання катуванням і нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню…»

Відповідну постанову уряду вже підписав прем’єр-міністр Мішустін, і далі в порядку законодавчої ініціативи прутін повинен її узгодити і направити в думу. Через те що прутін якраз і був ініціатором легалізації катувань, за ним затримки не буде, ну, а держдупа там уже давно є декоративним органом і автоматично «підмахує» все, що виходить від прутіна. До речі, саме в цьому плані ВР недалеко пішла від їхньої дупи.

Просто зараз процес перебуває на початковій стадії, і варто нагадати про те, що це за конвенція така, спрямована проти катувань, і як «духовний» курник, явно помилково, виявився її підписантом. Ось що про це пише сама ворожа преса:

«Документ, ухвалений 26 листопада 1987 року, було підписано росією 28 лютого 1996-го і ратифіковано 28 березня 1998-го. Він не тільки забороняє катування, а й зобов’язує запобігати їм. Для цього було створено Європейський комітет із запобігання катуванням (ЄКЗК) – незалежний міжнародний орган, який отримав право проводити інспекції у в’язницях, колоніях, СІЗО, психіатричних установах та інших місцях позбавлення волі. Мета цих візитів – виявити порушення і надати рекомендації щодо покращення умов тримання. Учасниці Конвенції зобов’язані співпрацювати з комітетом і надавати йому доступ до будь-яких місць позбавлення волі без обмежень. Після кожного відвідування ЄКЗК готує доповідь, яка надсилається відповідній країні разом із проханням відповісти на сформульовані в ній запитання».

Відповідно, після денонсації цієї конвенції, зникнуть навіть примарні інструменти протидії катуванням, а відповідні органи просто перестануть соромитися в їх застосуванні. Вже не буде потреби приховувати сліди побоїв чи відверті каліцтва, завдані слідчими органами або адміністрацією місць тримання засуджених. Подібні речі відкрито і зі смаком практикуватимуться так, як це описували в’язні ГУЛАГу, і нікому до цього не буде діла.

І тут треба зауважити, що цей процес не можна списувати виключно на природне живодерство прутіна, хоча таке, безумовно, присутнє. Саме населення курника любить, щоб із ним поводилися жорсткіше, у стилі садо-мазо. Адже недарма там найвидатнішими історичними особистостями є відверті шкуродери, і тому Жукова, Сталіна, Леніна, Суворова, Петра чи Івана 4-го там вважають стовпами їхнього суспільства та стрижнем своєї історії. Їм ставлять пам’ятники, їх пишуть художники, про них створюються опери та клепаються романи. 

Причому публіка все це люто схвалює. Не здивуюся, якщо після закінчення вказаної вище процедури там з’явиться спеціальний навчальний заклад для підготовки катів імені Малюти Скуратова… Хоча генпрокурор Скуратов там уже був, і він відіграв дуже важливу роль у справі сходження прутіна на престол. Але це вже інша історія.