Місце, де це сталося (Частина 1)

Уперше опубліковано: 01.08.2021

Авторка перекладу: Світлана

Питання про Другий фронт настільки забито у спинний мозок постсовкам, що до цієї теми доводиться повертатися й повертатися, підходячи до неї з різних точок зору. Сьогодні ми пропонуємо замислитися ось над чим. Совкова історіографія називає «Другим фронтом» висадку союзників у Нормандії. Вона подає це як постулат і, вже відштовхуючись від нього, несе брудну нісенітницю про те, що совок виніс на своїй холці основний тягар Другої світової війни. Тут ми не будемо згадувати, як він увійшов у цю війну і що робив між 17 вересня 1939 і 22 червня 1941 років, а просто звернемо увагу на сам постулат.

Чому совково-російських істориків так збуджує саме висадка союзних військ у Нормандії? Адже вони точно знають, що США вступили у Другу світову війну лише через пів року після совка. І загалом відповідь це запитання давали самі ці діячі, бо, на їхній погляд, саме тоді почалася боротьба з Третім Рейхом, а дрібна метушня в Тихому океані нікому не цікава. Але якщо про США таке ще можна було якось розповідати, то приблизно те саме, але щодо Британії, не виходило жодним чином. Адже вона вела війну з Німеччиною з 1940 року в морі, повітрі й на суші. Причому таких масштабних боїв, які мала Британія у повітрі і в морі, совок не мав за весь час війни.

А на суші Британія воювала з німцями на Криті та в Африці. Причому в басейні Середземного моря вона воювала не лише з Німеччиною, а й з Італією і навіть Францією Віші. Нещодавно ми докладно писали про те, як британський флот був змушений вступити у бій із французьким, і навіть одного такого епізоду вистачає, щоб сказати, що совковий флот за всю війну не мав морської битви такого масштабу.

Проте в москві чомусь вважають, що десантну операцію союзників на Сицилії, а потім – і на півдні Італії теж не варто вважати Другим фронтом, хоча це вже Європа, і там уже довелося битися не лише з італійцями, а й з німцями. Просто для того щоб уявити масштаб тієї маячні, яку несла совкова історіографія, кожен може поритися у джерелах, які влаштують його особисто, і порівняти один аспект двох бойових операцій чи битв, які відбувалися практично синхронно.

Так, росіяни досі медитують над танковою битвою під Прохорівкою, називаючи її найбільшою за всю історію. Те, що масштаб битви навіть близько не підійшов до бійні під Рівним і Дубном в червні 1941 року, ми писали не раз, і зараз немає сенсу порівнювати кількість машин у цих битвах, але просто згадаймо, з яким пафосом совки розповідали про лавини «Тигрів», знищені під цією самою Прохорівкою.

Насправді з німецької сторони там брали участь звичні та добре відомі танки, а якщо 15 одиниць «Тигрів» вважати лавиною, то в такому разі як назвати групу з 17 «Тигрів»? Напевно, це буде не інакше, як «лавинисько»? Так от, в операції зі звільнення Сицилії, що проходила в цей самий час, дивізія Германа Герінга виставила проти союзників 17 «Тигрів» і ніколи не робила з цього якогось фетишу. Так, їх було складно вивести з ладу, і американцям доводилося використовувати термітні заряди, щоб екіпаж покинув машину. А ще «Тигри» зазнавали втрат від корабельної артилерії, яка дуже щільно прикривала висадку своїх військ. Це – літо 1943 року, і за версією совкових істориків, – не Другий фронт, хоча саме ця десантна операція не дала Гітлеру кинути в бій усі свої резерви і, більше того, перекинути зі Сходу до Італії частину своєї ударної бронетехніки. Але в цьому випадку важливе те, що цю операцію в совку не зарахували як Другий фронт і розповідали про те, що союзники продовжували «жерти тушкованку», поки червоноармійці воювали проти фашистів.

Ще раз звертаю увагу, що військова операція під Курськом була лише у своїй початковій фазі і ще нічого не було вирішено, а союзники вже погнали противника на північ Сицилії, а потім – і на материк. Але це не береться до уваги. Якось довелося слухати міркування ось такого «експерта» з рф, якого притиснули цими фактами, і тоді він сказав чудову річ, яку варто запам’ятати. На його думку, не можна порівнювати масштаб битви під Курськом і на Сицилії. Чудові слова, але тільки ніхто не уточнює простої деталі, яка лежить на поверхні. Про масштаби чого вони кажуть у таких випадках?

Так, ми знаємо, що росіяни ніяк не відмовляться від свого принципу ведення бойових дій «баби ще народять», проте союзники виставили для проведення операції майже півмільйонне угруповання, а протистояло їм майже 300 тисяч військ Рейху та Італії. Тобто в бійці брали участь майже 800 тисяч осіб, а загальні втрати сторін за час операції склали майже 170 тисяч осіб. У боях брали участь бронетанкові угруповання, великі сили авіації, 8-й флот США та Середземноморський королівський флот. І ось це взяли і оцінили так, що «союзники жерли тушкованку»?

(Далі буде)