Авторка: Світлана
У нещодавній статті про словники я навела одну цитату зі словом «найостанніше», яке підказало тему сьогоднішнього обговорення.
Слова «останній» і «крайній» мають складну долю: часто їх вживають або неохоче, або неправильно. Спробуймо з’ясувати ситуацію.
Перша лінія вживання слова «останній» – це його поєднання зі словами «випадок», раз», «фільм» та іншими, що позначають якийсь предмет чи подію. Дуже часто в таких сполученнях замість «останній» чуємо «крайній». Чому? І чи правильно це?
Слово «останній» у Словнику української мови має кілька значень, основне з них таке: ОСТАННІЙ, я, є. 1. Який закінчує собою ряд однорідних предметів, явищ, дій і т. ін.; такий, після якого немає іншого подібного; протилежне перший. Гарно сміється той, хто сміється останній! Іншими словами, «останній» – це такий, після якого немає подібного предмета, події тощо. Як у тому анекдоті совкових часів: «Чому ви не були на останньому засіданні парткому? – Якби я знав, що воно буде останнє, то, звісно, прийшов би!» Тому в описі цього слова у Словнику наводяться відтінки значення «Який завершує собою який-небудь цикл, певну працю і т. ін.», «Те саме, що передсмертний», а також стійкі вирази «Бути на останній дорозі», «Посилати останній привіт», «Проводжати в останню путь» тощо.
Чому це слово люди вживають неохоче? Тому, що сприймають його у значенні не «поки що немає», а «більше не буде». Вони бояться, що якщо свій політ або стрибок з парашутом назвуть останнім, то після у них польотів уже не буде, бо або, наприклад, літак зламається, або з ними щось трапиться. Або якщо, відповідаючи на запитання «Про що ваша остання книга?», автор назве свою книгу останньою, то він боїться, що вона такою і стане, тобто після неї він уже нічого не напише.
Але якщо після польоту відбувся ще один, то як назвати перший і другий польоти? Сьогоднішній політ – він і є сьогоднішній, а також останній, бо після нього польотів ще не було. А той, що перед ним (який боялися назвати «останнім» і, швидше за все, назвали «крайнім»), можна назвати як «попередній», «нещодавній», «минулий», але не «останній», адже після нього вже відбувся ще один політ. Якщо після сьогоднішнього польоту людина більше не буде їх виконувати (необов’язково з трагічних причин), то його цілком можна назвати останнім. Наприклад (заголовок статті): «Усик розказав, коли завершить кар’єру і з ким може бути останній бій». Або ж коли в певному періоді часу ця подія більше не відбудеться, тоді слово «останній» є доречним із вказівкою на цей період, наприклад: остання в цьому році книга. А у словосполученні «останній дзвінок» ми теж розуміємо, що він останній саме в цьому навчальному році.
На мою думку, непорозуміння з цим словом пов’язані з тим, що його почали вживати у значенні «попередній», яке зафіксовано у Словнику: 4. Найближчий до моменту повідомлення (про певну подію і т. ін.); попередній. Сів я, гомонимо. Карпо нічого, наче забув нашу останню розмову.
Тож якщо не хочеться вживати «останній», то випадок, стаття, заява, політ, відпустка… (необхідне дописати) можуть бути нещодавні, минулі, попередні, найсвіжіші, вчорашні, торішні. Останні – коли після них нічого нема (поки що нема або не буде взагалі). Але не крайні. Чому? Звернімося до цього слова.
Слово «крайній» у прямому, просторовому значенні пов’язано зі словом «край»: КРАЙНІЙ, я, є. 1. Який міститься скраю, на межі чогось; кінцевий. Тобто, наприклад, будинок може бути крайнім, бо він стоїть на краю села і після нього будинків на вулиці більше нема. До речі, він може бути також останнім на вулиці, бо на її початку є перший будинок. Іншими словами, будинок можна назвати або крайнім, або останнім, і ця варіативність перенеслася на абстрактні поняття, де вона не зовсім доречна.
Друга лінія поневірянь слів «останній» і «крайній» пов’язана з чергою. Як правильно: «Хто останній?» чи «Хто крайній?» У черги є початок і кінець, а не лівий і правий краї, тому логічнішим є слово «останній». Але тут активується інше значення слова «останній»: 7. Найгірший серед інших; поганий. Замість злиденної батьківської хатини, де він, шляхтич, живе не краще від останнього хлопа, збудує він собі гарний будинок. // Брутальний, непристойний (про лайливі вислови). Він хотів вилаяти Скрекотня останніми словами, змішати його з болотом. Тому, коли ми звертаємося до людини в черзі «Ви останній?», вона може сприймати це як певну образу, знаючи вживання слова в такому значенні.
Слово «крайній» теж має подібний неприємний шлейф, якого я у Словнику не побачила, але знаю добре. Коли з-поміж кількох людей (учнів, колег) комусь одному доручали неприємну справу (почергувати у класі, вирішити якусь проблему), він іноді бурмотів собі під носа: «Я що, крайній?» Тобто людина сприймала це так, що її зробили цапом-відбувайлом, тим самим принизили і певним чином образили. Знайома ситуація?
То як звернутися до людини в черзі, щоб стати позаду неї для продовження цієї черги? Правильний варіант – «Хто останній у черзі?» Але я особисто вживаю його не дуже охоче у зверненні до людей, бо якщо я знаю неприємний відтінок значення цього слова, то й люди в черзі теж його можуть знати. Крім того, слово «крайній» однозначно не підходить за змістом, бо у черги є початок і кінець, а не краї. Як вирішити цю ситуацію? Я в таких випадках запитую: «За ким я буду в черзі?». Адже саме це ми хочемо з’ясувати, запитуючи, «хто крайній/останній».
Інші напрями вживання цих слів не менш цікаві для розгляду, але вже не в межах цієї статті. Зауважу тільки, що, на мою думку, вживання слова «останні» у значенні «решта» може бути калькою з російського «остальные»: 9. перев. мн., рідко. Усі, крім названого; інші, решта. За хвірткою Северина чекають останні братчики і, коли він виходить із двору, не пізнають його. А у наведеному нижче прикладі обігруються два значення слова «останній» – його пряме значення і одне з похідних: 6. Який щойно з’явився; найсучасніший, найновіший.
Отака історія на сьогодні. І, до речі, заголовне фото, попри його погану якість, – певним чином історичне: 1 серпня 2025 року в селі Рудківці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області знесено останній в Україні пам’ятник Леніну.
Особисто мені це не подобається. Тому що є “кінцева зупинка” транспорта, фінальний матч в ігрових видах спорту. Можливо, треба збагачувати мову за рахунок класичної латини, як у Європі.
Для збагачення мови читайте українських авторів, там все збагачено давно. І словники, якщо вже аж так хочеться збагачуватися.
Для черги можна сказати і пЕрший ззаду…
Стосовно черги — але ж край може також бути переднім і заднім, а об’єкт за своєю природою може бути й одновимірним (як-от черга та стек)?
І ще стосовно черги — прикметник “останній” міг сприйматися як “той, після кого вже нікого не обслугують”, — чи то в черзі за “викинутим” дефіцитом у часи “вкуснава пламбіра і калбаси по 2,20”, чи то в допорошенківські часи в черзі до консульства якоїсь країни ЄС. В цьому сенсі термін “останній” неприємний (наврочливий) не для того, кого питають, а для того, хто питає: якщо людина переді мною буде останньою в черзі, то навіщо мені взагалі за нею ставати? А також некоректний: звідки людині пепеді мною знати, що вона виявиться останньою, хто оримає те, за яим черга?
О, лаптями засмерділо
то лендліз протух
Ця мода на “крайній” з’явилась у 90 роки у московському спецназі і за принципом мишебратів переїхала і до українських військових. І стосувалась вона забобону, що “останній бойовий вихід” казати не можна, бо він і дійсно стане останнім, а треба казати “крайній”.
Мене мавпування з орків завжди дратувало, тому ще в 90-х роках навчився з фільму “Кін-дза-дза” казати “задній” замість “крайній”. Я колись навіть це писав на сторінках ЛО, не пам’ятаю вже де і коли.
Gotelier :
І стосувалась вона забобону, що “останній бойовий вихід” казати не можна, бо він і дійсно стане останнім, а треба казати “крайній”.
Відносно забобонності колись думав, як воно має працювати.
Якщо людина одну й ту саму подію називає різними словами – хіба для потойбічних сил це має значення? Тобто, як не називай наприклад, той самий бойовий похід – сама подія від назви не змінюється. Тим більше, що значення слів – умовне, як домовилися, таке й значення. Тому буває, що одне й те саме слово має різне значення в різних місцинах, або в різних групах людей, в різних професіях тощо.
Тож чому забобонні люди вважають, що має значення слово, якщо подумки вони мають на увазі ти саму подію? Можливо, потойбічний світ читає думки, а не слухає слова?
Самому мені складно скласти думку, бо віруючим ніколи не був… власне, як і атеїстом не був – мені було байдуже до питань релігії.
> Ця мода на “крайній” з’явилась у 90 роки у московському спецназі і за принципом мишебратів переїхала і до українських військових.
“Крайній” замість “останній” казали й українські скайдайвери (й пілоти) ще до війни. А це доволі забобонна категорія, і не без підстав.
> Мене мавпування з орків завжди дратувало, тому ще в 90-х роках навчився з фільму “Кін-дза-дза” казати “задній” замість “крайній”.
Е-е-е, а це тоді з кого мавпування, не з орків? Чи це з грузинської? Між іншим, звверніть увагу, що цей вираз у фільмі використовує якраз пілот (хоча, не пам’ятаю, хто й у зверненні до кого його там використав першим).
“Кін-дза-дза” – елегантне і дуже їдке знущання над совком, і, як наслідок, над мордором.
А мова там яка! Пацак – кацап навпаки, йацілоп – поліцай навпаки, як приклади.
А все, що гнобить московію, я поважаю.
І буду мавпувати, якщо дуже сподобається.
використання слова “крайній” для означення вильоту який відбувся завжди існувало в авіації, слово “останній” використовувалося для польоту з якого пілот чи екіпаж літака не повернувся.
«За ким я буду в черзі?» – цілком логічною буде відповідь: “За всіма!”, бо ж так і є. А ще є слово “замикаючий” – той, хто йде крайнім в групі, але й контролює, аби ніхто не відстав.
А «За ким безпосередньо?», якщо займатися буквоїдством?
« Правильний варіант – «Хто останній у черзі?» « – одного разу на таке запитання почув відповідь – Ви .
І це зовсім не факт, якщо з’ясовується, що за тим, кого Ви спитали, зайняли ще …надцятеро, але відійшли – іноді бажання постояти у черзі після уточнення таких деталей пропадає, не релізувавшись 🙂
“леніна, який проголосив право народів царської раши на самовизначення” – вкид чисто “портяночний”, навіть на “товариша майора” не тягнете, стажер, напевно..? А по суті: давайте х@йлу пам’ятники ставити, він неодноразово казав і писав, що “поважає територіальну цілісність України в межах кордонів 1991 р.”! Так щось подібне й Ленін… КАЗАВ! І в 1917-му, і в 1918-му… От після 1924-го, щоправда, вже не казав…
за словами леніна була справа – з’явилися БРСР, УРСР, та інші окремі суб’єкти, що мали закріплене конституцією право на віхід с СРСР, яке вони надалі здійснили, а до чого тут путін – взагалі незрозуміло. путін то ідейний нащадок рашенскіх імперіалістів, керенського і шульгіна які поділу раши не примали як такої. також треба пам’ятати вплив американського президента вудро вільсона з його 14 пунктами щодо залагодження наслідків війни у європі, польща – самостійна, а україна – ні.
а за хмельницького чого промовчали?
А за Хмельницького тут (обережно, мовні запозичення з кацапської): https://www.youtube.com/watch?v=BcgNEJKP_CI
А тут передісторія: https://www.vikhola.com/product-page/komplekt-knyzhok-liudolovy
Бо годувати тролів – не моє хобі. Нехай з подібними “накидальниками на вентилятор” модератори спілкуються, бо мені – нудно…
“… за словами леніна була справа – з’явилися БРСР, УРСР, та інші окремі суб’єкти, що мали закріплене конституцією право на віхід с СРСР, яке вони надалі здійснили.” – чого ж це урср аж до 91-го року чекала на здійснення виходу із срср? Певно, через глибоку повагу до конституції срср? А от Фінляндія у 18-му якось вийшла, певно найрозумніша? Чомусь новостворену УНР не відпустив ваш кумир лєнін, а залив кров’ю; сралін ще страшніше познущався над україною – чи це теж, по вашому, було “по справі”, “згідно конституції”?
познайомтеся з 14 пунктами вудро вільсона, може знайдете відповідь для себе.
Може, Вам самим варто з ними познайомитися? Там однією з цілей була консолідація антибільшовицької кацапії.
До речі. Пам’ятник леніну не останній – є ще пам’ятники. Всі вони на ТОТ. Вот коли у Донецьку знесуть леніна (а ще кобзона, артема та іньших) – вот то і буде “останній”