Погляд з курника

Авторка перекладу: Світлана

Із серії «Проти ночі»

Наведений нижче текст засновано виключно на двох статтях російського ресурсу, що позиціонує себе як нейтральний, хоча я особисто не раз і не два ловив його на підігруванні кремлю. Саме тому всі ті цитати, які подано нижче, слід оцінювати з розумінням того, що цитується. У цьому випадку є особлива причина, яка була і залишається у всіх перед очима останні днів десять.

Отже, напевно, всі пам’ятають той момент, коли лапті сходили слиною від захвату щодо прориву лінії фронту на північ від Покровська. Скажімо так, колеги писали, як розвиваються події, просто онлайн, і нас є уявлення про те, що там відбувається, без необхідності використовувати «інформаційні прокладки». Звідси виникли й власні міркування щодо того, що і як треба робити в такій ситуації. Але всі ці думки, міркування та інше ми залишили при собі, бо сенсу все це висловлювати не було ніякого, а вступати в заочні дебати з табунами записних «експертів» не було бажання. Плюс до того, ми не будемо видавати навіть міліметра критики ЗСУ, як би не розвивалися події.

І ось виходячи з усього, сказаного вище, ми й вибудовуємо цю повість, а саме відштовхуємося від того, що і як писав і пише противник на цю тему. У зміні тональності, а також інтенсивності подання цієї теми можна виявити деякі моменти, які сам ворог не хотів би показувати навіть натяком, не кажучи вже про пряме й широке висвітлення цих метаморфоз. А вони таки очевидні.

Усе почалося з того, що пішли перші повідомлення про прорив лінії фронту на вказаній вище ділянці. Потім пішли карти з уже добре всім відомими «штанами», а коментарі були такого плану, скільки годин залишилося до обвалення всього фронту і скільки наших військ їм вдасться оточити. Але все це генерували упороті зет-блогери та європейські «аналітики», які не гидують годуватися такими інформаційними артефактами. Там теж писали про те, що в найближчі години вирішиться доля України.

Але саме в цей час джерела, тісно пов’язані з конторою та серцевиною їхньої пропаганди, виступили зі статтями дещо іншої тональності. Поки решта обмазувалась ейфорією, ці написали про те, що успіхи, звісно, є, але ситуація хитка і поки що не варто радіти, бо все може змінитися. І що характерно, все це відбувалося одночасно. Навіть якщо не мати більше жодних даних про події, такі повідомлення прямо вказували на те, що хтось із чобіт рвонув відоме місце і вплутався у відверто ризиковану авантюру, результат якої вже залежав не тільки від ініціатора, а й від суміжників, а отже – від рівня військового мистецтва тих, хто керував поточними діями. Ну, а простий погляд на карту показував причину такої обережності в оцінці ситуації.

І як виявилося, це був ледь не останній виступ їхньої пропаганди, після чого тема так само різко вилетіла з центру інформаційного простору, як раніше – залетіла. Це – непряма, але все-таки досить чітка вказівка на те, що ситуація стала змінюватися в гірший для ворога бік. І як за помахом диригентської палички, заткнулися і європейські «аналітики», які щойно рвали на собі кальсони і розповідали про те, що «ось туточки, тута» все й вирішиться. Вони теж різко втратили інтерес до теми. І ось що їхня преса пише зараз:

«Збройні сили України почали оточувати російське угруповання, яке близько тижня тому прорвало оборону в районі Добропілля на північ від Покровська на глибину щонайменше 10 кілометрів… Раніше командування ЗСУ перекинуло в район прориву підкріплення, в тому числі підрозділ Нацгвардії «Азов». На цей момент українським військам вдалося зупинити наступ, повернути контроль над населеними пунктами по лінії Рубіжне – Золотий Колодязь – Веселе, а також вклинитися в основу російського виступу і створити зустрічну загрозу оточення… Передові російські частини, які просунулися далі за всіх на північ, вже виявилися відрізаними від основних сил».

І далі – в  тому самому, вкрай тривожному дусі, мовляв, обидві сторони перекидають резерви, але основне питання полягає в тому, чи виявляться війська агресора, що перебувають у «північному навісі» біля Покровська, відрізаними від основних сил, чи ні. А на цьому тлі там само і практично одночасно з’явилося ще й таке:

«Головне військове слідче управління (ГВСУ) СК росії завершило розслідування справи про махінації з «бойовими пораненнями» в елітній 83-й десантно-штурмовій бригаді. За версією слідства, понад три десятки військовослужбовців після початку повномасштабного вторгнення в Україну навмисно завдавали собі вогнепальні поранення та оформлювали їх як бойові. Це давало їм право на компенсацію в розмірі до 3 млн рублів, відпустку та пільгове лікування. Загальна сума незаконних виплат перевищила 200 млн рублів».

І тут важливо не те, що подібні факти стають масовими, а що подібні речі виконує їхня сама еліта – десантники. Раніше таке просто не могло потрапити до преси, а тут – ось воно як. Словом, тривожно у них, ну, а дідові розповідають про те, як вони там все захоплюють і як усіх перемагають.