Мабуть, потрібно ще дуже небагато часу, аби слово «Герінг» асоціювалося з назвою якихось ліків, або засобу для чищення чогось. Вже зовсім незабаром майже ніхто, окрім істориків звичайно, не буде згадувати, що Герінг це – прізвище наці №2, який дуже довго був правицею самого Гітлера. Ще на самому початку своєї політичної карʼєри, Гітлер мав декілька осіб, на яких міг повністю покластися і вони його не зрадили до останнього. Герінг був одним з них. Та ми його памʼятаємо як одного з персонажів культового, радянського фільму «Сімнадцять миттєвостей весни», де він був представлений як розбещений, безпринципний і товстий високопосадовець уряду Гітлера.
Більшості глядачів того фільму він запамʼятався саме як недолугий товстун, який просто опинився у такому місці і у такий час, де на нього просто сипалися всілякі ништяки і гаразди. Вперше цей образ виник, коли Штірліц малював такі собі шаржі на чотирьох поплічників Гітлера, намагаючись вирахувати, хто з них може піти на переговори з американцями. Малюнок Герінга містив лише одну помітну деталь – його величезне пузо. А вдруге, цей момент був підкреслений у відомому діалозі Штірліца і безіменного генерала у потязі. Тоді, розказуючи стан справ на півночі Італії, генерал назвав Герінга «боровом». От так той і увійшов у свідомість радянських глядачів.
Однак, в тому кіно показували те, що було потрібно компартії і вирізали решту. А на правду, з Германом Герінгом все склалося набагато цікавіше і навіть його надлишкова вага виглядає дещо інакше, якщо розуміти, що це таке і в наслідок чого сталося. Але спочатку згадаємо той самий опломбований вагон, який перевозив Леніна, Троцького і решту «революціонерів» до Фінляндії. Вони були вгодовані і розбещені довгим життям у Європі. Йшов четвертий рік війни, але вони жодним чином в ній не приймали участі. Тут важливо те, що цей вояж особисто організував Еріх Людендорф – начальник німецького Генштабу. Саме він організував і транспорт, і фінансування Леніна і його спільників.
Так от, у Баварії теж відбулася спроба революції, під головуванням Гітлера. Та подія відома під назвою «Пивний путч». Тут ми не маємо наміру занурюватися в ту історію, а просто звернемо увагу на фінал путча. За задумом Гітлера, його послідовники мали маршем дістатися до центру Мюнхену, де до них приєднаються усі охочі, і так вони захоплять владу. Але сталося не так, як гадалося. Їх зустрів щільний кордон озброєної поліції, яка відкрила вогонь на ураження і путчісти відповіли своїм вогнем. І тут от що важливо. Очолювали колону Гітлер, Людендорф, Гесс і Герінг. При цьому усі четверо – приймали активну участь у світовій війні, мали нагороди і таке інше. А тепер порівняємо їх з денді Ульяновим і рештою блазнів.
Так от, саме у тій стрілянині Герман Герінг отримав кульове поранення в пах. Поліцейські виявилися більш вправними у тій стрілянині і тому, учасники маршу буди змушені переховуватися. Гітлера і Гесса заарештували, а Герінгу вдалося врятуватися у знайомих. Але своєчасної медичної допомоги він не отримав і коли його вивезли до Швейцарії, виникли великі проблеми із здоровʼям, які вже неможливо було вирішити остаточно. Ці проблеми давали Герінгу приступи сильного болю, який лікарі знімали йому морфієм. І саме вони потягнули за собою наслідки у вигляді надлишкової ваги. Але нам показали персонажа, який байдикував і вживав наркоту для отримання кайфу, обжираючись до свинячого вигляду.
(Далі буде)
“Йшов четвертий рік війни, але вони жодним чином в ній не приймали участі.” Українською – не брали участі.
Троцький прибув в Петроград з США (де жив) на пароплаві разом зі своїми головорізами.