Авторка перекладу: Світлана
ПРОДОВЖЕННЯ № 1
Після того як ГУР підтвердило інформацію про успішну атаку автомобільної колони військ противника, яка пересувалася в Курській області, і про те, що під час цієї атаки було підстрелено рідкісну дичину у вигляді генерал-лейтенанта Абачева, пішли підтвердження цього факту і з іншого боку. Воно й зрозуміло, адже було названо місце й час атаки, а також ім’я генерала, по якому й летіло все те, що перетворило на мотлох колону, тож місцева публіка кинулася з’ясовувати подробиці та отримала масу підтверджень того, що це не була суто пропагандистська атака. Тим більше що з місця події в Мережу пішло відео, на якому добре помітні наслідки атаки.
Залишилося тільки дізнатися, чи підтверджується інформація про генерала, і в їхньому сегменті Мережі висловлювалися аргументи, які спростовують таку можливість. Суть їх зводилася до того, що такого роду діячі зазвичай пересуваються вертольотами зі щільним повітряним прикриттям і що генерал не міг бути настільки тупим, щоб пересуватися в колоні у прифронтовій місцевості.
Інші ж міркували загальними категоріями, наприклад, у тому плані, що якщо сьогодні ЗСУ так порвали генерала, то завтра й до царя можуть дістатися. Мовляв, не можна такого допускати, щоб в один чудовий момент усі прокинулися, а від фюрера залишилися тільки валіза, каблуки та риб’ячі очі поруч із валізою. Але ось з’явився текст їхнього конторського ТГ-каналу, який не писатиме подібних речей марно:
«У неділю, 17 серпня, з’явилося повідомлення про те, що внаслідок удару по нашій колоні в Курській області було тяжко поранено героя росії, генерала еседуллу абачева. При цьому було прийнято рішення змовчати про загальні втрати, понесені через цей обстріл. За даними кількох наших джерел у Міноборони, внаслідок ворожого удару в Курській області загинуло 39 військових, п’ятеро з них – офіцери. Світла пам’ять загиблим! Ми вирішили, що в жодному разі не можна приховувати інформацію про таку тяжку втрату, це було б дуже неправильно. Чому колона потрапила під вогонь противника, з’ясовується».
Тобто разом із генералом концерт Кобзона могли б поповнити одразу чотири десятки «визволителів», і, напевно, Йосип Давидович був би радий саме такому поповненню. Шкода, що туди не пускають одразу колоною, на відповідних автомобілях. А так би товаришу Кобзону привезли б усіляких делікатесів… Доведеться обмежитися лише «генеральським салом», та й тим – не з Бессарабки. Тут слід лише уточнити, що конторський канал не наважився сказати, що ж за поранення підстерегло генерала, але з іншого боку, про Діму Рогозіна теж нічого до ладу не розповіли, хоча з чуток, йому встановили титанові півкулі, і теж нижче ватерлінії.
Єдине уточнення, необхідне саме в цьому випадку, – звання героя курника. Як ми пам’ятаємо, у них є ще один генерал точнісінько з такими самими регаліями, щоправда, він ще й академік, а до того ж почесний вівцероб Північного Кавказу. І що характерно, він ще продовжує їздити автомобільними колонами. Але як відомо, всьому свій час і кожному – своє. Недалеко той день, коли на могилі академіка поставлять пам’ятник його коханій вівці, в якої на рогах красується позолочений вінок, на якому вибито слова епітафії: «Спи спокійно, любий генерале. Не бухикай. Дон».
(Далі буде)