Ну, а безперечним лідером у довоєнний період була Франція. Там цю тему переніс у практичну площину Фредерік Жоліо-Кюрі. Він попросив у уряду фінансування і матеріали для створення ядерного реактора, який генеруватиме електроенергію. Тобто проєкт мав свою кінцеву мету, і уряду було зрозуміло, що має вийти на виділені гроші після закінчення роботи вчених.
Словом, кошти було виділено, уран поставила бельгійська компанія зі свого рудника в Конго, а важку воду, практично весь її об’єм, вдалося викупити в Норвегії. Програму було запущено у 1939 році, а у 1940 році Франція капітулювала. Але на той момент німці ще не змогли оцінити серйозність цієї програми, і тому французам вдалося вивести важку воду в Англію, а уран – у Марокко.
Можливо, це збіг, але США відкрили свій другий фронт проти Німеччини саме в Марокко, де було висаджено перший десант. Сам Кюрі та його дружина залишилися в окупованій Франції, але не співпрацювали з німцями. Тим часом колеги Кюрі, Гольдшмідт, Коварскі та деякі інші виїхали до Канади, де продовжили свої роботи в цьому напрямі.
Звідси випливає, що коли йдеться про те, що Німеччина могла б отримати бомбу раніше за Штати, це така собі казка про «совєцьких розвідників». І те, що німецькі вчені, вивезені з поваленої Німеччини, якось прискорили створення бомби американцями, – теж щось на кшталт легенди про динозавра. Ось для створення совкової бомби німці дуже стали у пригоді, і вертухай Курчатов ще довго винаходив би бомбу, якби не вони.
До речі, після закінчення війни французькі вчені повернулися додому, збагачені знаннями, отриманими під час роботи в ядерній програмі США. Вони продовжили те, що було перервано війною, і перший ядерний реактор вони запустили в 1948 році, а в 1949 – запустили установку з відокремлення плутонію від урану. А далі вони отримували по одному кілограму урану за рік, і вже на початку 1960-х Франція була самодостатньою країною у плані ядерної енергетики. Вона сама забезпечувала себе паливом, будувала реактори і все, що для цього необхідно.
До збройового проєкту Франція приступила в 1954 році, коли зазнала нищівної та прикрої поразки у В’єтнамі при Дьєн Б’єн Фу, а в 1956 році, під час спільної з Британією та Ізраїлем операції навколо Суецького каналу, коли совок пригрозив застосуванням ядерної зброї, в Парижі остаточно вирішили створювати свою атомну дубину.
У 1957 році почався вибір полігону для проведення випробувань ядерного пристрою. Спочатку розглядалися варіанти на острові Корсика і навіть в Альпах, у районі нинішнього курорту Куршавель, але зрештою вибір упав на центральну частину алжирської Сахари, район оази Рагган.
Туди було доставлено необхідне обладнання та розгорнуто базу з 10 тисячами осіб. Там було облаштовано не лише домівки, а й усю необхідну інфраструктуру, включаючи магазини, громадське харчування та інше. Базу було забезпечено зв’язком, електростанцією та установками для отримання питної води.
Перший вибух ядерного пристрою під шифром Gerboise Blue було зроблено 13 лютого 1960 року. То був підрив атмосферного заряду. На виході пристрій дав одразу 60 кілотонн – утричі більше, ніж американці скинули на японські міста. Між іншим, це був найпотужніший перший вибух серед країн, які лише розпочинали свою ядерну програму.
Французи використовували власну конструкцію бомб, і після вибуху залишалося занадто багато радіоактивного сміття. Можливо, через це ситуація в Алжирі загострилася, і в 1966 році полігон було перенесено на атоли в Тихому океані Муроруа і Фангатауфа. На той час Франція вже мала арсенал авіабомб по 500 кілотонн кожна для своїх бомбардувальників Mirage IV.
Як стверджували самі французи, цього було достатньо для знищення військ Варшавського договору, розгорнутих у Європі. А за два роки Франція випробувала свою першу термоядерну бомбу потужністю 2,6 мегатонни і стала повноправним членом ядерного клубу, створивши класичну ядерну тріаду.
Отже, «розгінним блоком» для збройової ядерної програми послужила саме Франція, а не Німеччина. Її напрацювання стали прискорювачем «Манхеттенського проєкту» США, а совок плентався у хвості, бо паразитував на німецьких, не найпередовіших, технологіях. А стрибок саме совкової програми стався після масованого витоку технологій із США.
Тому штандартенфюрер Штірліц міг спокійно їсти свою печену картоплю і на 23 лютого співати «Подмосковные вечера» зі своїм другом пастором Шлагом.
Якщо підписане було “Комп’єнське перемир’я” і в ньому не було слова “капітуляція”, це не міняє його зміст! “Комп’єнське перемир’я 1940 року (або Друге Комп’єнське перемир’я) — договір, укладений 22 червня 1940 року між Німеччиною і французьким урядом Філіппа Петена. Зумисне був підписаний там же й у тому ж вагоні, де було підписано Комп’єнське перемир’я 1918 року. Уряд Петена погодився на припинення опору, окупацію 2/3 французької території, включаючи Париж, німецькими військами, роззброєння й майже повну демобілізацію французьких армії і флоту, відшкодування витрат на утримання німецької окупаційної армії тощо. У північній та центральній частинах Франції встановлювався окупаційний режим, а райони Ельзаса і Лотарингії анексувалися Німеччиною. Промислові, сировинні, продовольчі ресурси Франції опинилися під контролем Німеччини.” – Що це, як не капітуляція?!
Ні, це твердження невірне. Франція капітулювала перед Німеччиною 22 червня 1940 року. Після поразки у війні з Німеччиною, уряд Франції підписав перемир’я, що означало офіційну капітуляцію.
Перемир’я- НЕ капітуляція. Навіть звучать по-різному.
Вы можете назвать хоть победой, суть от этого не поменяется.
Як на мене, 7 років по три місяці на рік у відрядженнях по нашим АЕС та ЧАЕС, найкращій повний набір дозиметрів саме у Франції. А які розкішні настанови! Власне по ним я й вивчав дозиметрію.
На ЧАЕС познайомився з купою французів. Якби у 22му зять не відвіз всіх у Стрий, онук би вже говорив французською під Марселем.
Якось так.
Самі передові теоретичні дослідження з ядерної зброї були під час ДСВ в англії, її вчені перши вірно розрахували значення критичної маси та зрозуміли що у німців достатньо урану для створення яз. В той час німці прорахувалися, та вважали що урану треба більше, і що в них його недостатньо, це не дало їм встигнути з розробками.
Щодо впливу совка на мирові процеси – Хрущев у 1956 році привіз до англії Курчатова та Туполева, і якось так раптом сталося, що у 1957 році вони підірвали свій першій ТЯЗ, а літаки de Havilland Comet у 1958 перестали розвалюватися у повітрі. Це все одно як би до Корольова привести фон Брауна і ракета Н-1 одразу б вивела на орбіту місячний модуль.
Дуже цікаво! Деякі факти взагалі невідомі суспільству. Дякую шановному Автору!
В книге Януша Пшимановського “Четыре танкиста и пёс” есть момент захвата диверсионной группы немцев, которые пробирались на свой подемный завод, на котором велась разработка ЯО.