Термометр у потрібному місці

Авторка перекладу: Світлана

Перше, що ми робимо, коли відчуваємо щось не те у плані здоров’я, – міряємо температуру. З державою – те ж саме, просто треба знати, куди засунути «градусник» і де є показник, на який варто звертати увагу. У різних типів держав це може виглядати по-різному, але через те що в цьому випадку йдеться про російський лепрозорій, то треба дивитися на специфічні показники. Тут просто треба згадати, що як тільки Єльцин привів у свій кабінет миршавого обсоса, який швидко став хамовитим і статечним паном, почався процес вибудовування та зміцнення вертикалі влади.

До кінця своєї першої каденції прутін практично знищив усі зародкові механізми демократичної держави і встановив власну вертикаль влади, в якій він сам був на вершині харчового ланцюжка. Тобто для стада він став альфа-самцем і в цій ролі перебуває й досі. Щоправда, самець цей уже потертий і місцями запліснявілий, але він і сам себе вважає богатирем, і публіка на нього молиться, як на натурального мачо.

Але ж усім зрозуміло, що ця вертикаль влади складається з величезної кількості чиновників різного калібру і штибу. Саме на них шар за шаром і будується бюрократичний каркас диктатури. Тому стан цього самого чиновництва і є показником здоров’я або хвороби системи. Якщо чиновники успішно запливають жиром та стрімко перетворюються на удільних князьків, то система має високий ступінь стійкості та досить здорова.

І навпаки, якщо чиновників трясе, і більше того, з ними трапляються всілякі неприємні речі, наприклад, походи у вікно чи сумні самогубства, то система або перебуває в кризі, або взагалі має передсмертний стан. Це саме той градусник, на який слід звертати увагу, якщо нас цікавить питання, коли вона може дати дуба або прийти в неналежний стан. І ось що просто зараз пишуть ворожа преса та профільні ТГ-канали саме з цього приводу:

«З початку 2025 року в росії порушили щонайменше 99 кримінальних справ проти представників влади, що стало рекордом за останні 10 років… Ідеться про депутатів і чиновників рангу не нижче заступників керівників федеральних і регіональних відомств, а також мерів та їхніх заступників. У середньому Слідчий комітет заводив по 14 справ за місяць. В основному фігурантами ставали силовики (28% справ), представники будівельної галузі та ЖКГ (18%), економіки та промисловості (11%), транспорту і природокористування (по 8%). Їх звинувачували у шахрайстві, хабарях, розкраданні та зловживанні посадовими повноваженнями».

Статистика цікава у всіх аспектах. Тобто раз на два дні там порушується нова кримінальна справа стосовно осіб, які чверть століття були стрижнем путінської влади. Багато хто з них – спадкові чиновники, які чітко розуміють і приймають принципи такої влади. А це якраз означає, що їхня профільна діяльність, а саме корупція, шахрайство та казнокрадство, має визначені та чітко окреслені параметри. Не можу з абсолютною впевненістю стверджувати, що в них воно працює саме так, як я особисто спостерігав це наприкінці совка і за роки незалежності в Україні, але швидше за все, воно приблизно так і є.

Набір принципів не такий і великий, але він справді формує систему. Так, на самому вході в систему треба заплатити «вступні». Зараз ми всі точно знаємо непотоплюваного крота у нашій владі, який якраз стоїть на лопаті біля входу для чиновників. Так було практично за всіх часів, але 73% обирали «нові обличчя», які мали знищити корупцію, кумівство, кортежі…

А може, хтось пам’ятає заяву одного дуже зеленого діяча, який розповідав про те, що не бажає перебувати в будівлі на Банковій, бо там усе просякнуто корупцією? Це була його найкраща реприза, яка переплюнула навіть номер із грою на роялі без рук. Ну, хоча б поржали. Тепер будівля, з якої йде розгалужена мережа тунелів та входів до підземних бункерів, стала «рідним домом», набитим «Мівіною» та іншими смачними речами. Але повернімося до баранів у курнику.

Наступний принцип, який ніхто не повинен переступати, – «Старшим під килим не заглядають», або, як було написано в одній із заповідей, «Не стукай». А третій і головний принцип – «По п’ятдесят». Тобто якщо взяв хабар на мільйон, то половину треба віддати вищому начальнику, а той, отримавши це все від своїх підлеглих, ділить навпіл і заносить своєму начальнику, і так далі. Ось це і створює структуру вертикалі влади. Звідси випливає, що вилов чиновників за хабарі чи розпил бабла – протиприродний для такої системи. Її просто не буде чим скріплювати. Адже вона триматиметься або на відкатах, або на розстрілах, а щось середнє порушує стійкість усієї конструкції.

І в цьому випадку ситуація справді незвичайна, бо це завдає удару по авторитарній державі як такій, а крім того, нічого подібного раніше не спостерігалося. Звісно, виконувались окремі посадки просто для того, щоб решта розуміла, до чого веде порушення принципів. А зараз їхня преса пише таке:

«Показник семи місяців 2025-го майже вдвічі перевищує підсумки 2021-го (53 справи)… Майже половина всіх затримань за останні 10,5 років припала на 3,5 роки повномасштабної війни з Україною. Число заарештованих федеральних чиновників топрівня також перевищило довоєнні значення… Експерти вважають, що «чистка» має політичні цілі. «Держава демонструє: старі схеми більше не працюють, тепер інші правила гри та інші вимоги до рівня лояльності… Юристи зазначають, що процес розслідування та суду з корупційних справ останніми роками став більш формальним. Від затримання до вироку минає менше часу, а докази найчастіше зводяться лише до свідчень свідків».

Усім зрозуміло, що справа тут не в корупції, розпилі чи в чомусь подібному. Йдеться справді про щось інше, але, як було помилково сказано в попередній цитаті, справа тут не в нових принципах лояльності. Їх неможливо вигадати нові. Система тримається або на злодійських законах, або на реальному терорі, бажано з децимаціями або показовими розстрілами, як це власноруч демонстрував Кім Винь Хунь. Справа тут в іншому. Топчиновники або чинуші рангом «вище за середній» не лише мають кормову базу у вигляді «заносів», а й формують бізнес-імперії, що складаються з багатьох афілійованих підприємств. І ось ці активи якраз і йдуть під ніж через арешти та конфіскації.

І справді, такі чиновники сформували власні клани з несоромними активами. А коли під ніж іде голова клану, ці активи йдуть на жорсткий дерибан. Таким чином, уся система прутінської влади нині діє саме в такий спосіб, як діють військові підприємства, а саме – канібалять те, що виявилося менш живучим. Усі ж чудово знають про те, що літаки, танки та іншу зброю противник уже давно збирає по частинах з підбитої або неробочої техніки, тим самим з декількох непридатних виробів збирається один робочий.

Тут відбувається приблизно те ж саме. Коли були жирні роки, треба було тільки пробитися до місця, звідки можна черпати з корита, яке завжди було переповнено нафтогазовими надприбутками, а це означає, що рвати глотку сусідові не було жодного сенсу. Мало того, сама влада вважала такі речі замахом на загальну стабільність. Але коли корито обміліло і в багатьох місцях ложки вже явно шкребуть по дні, а важлива публіка не бажає стримувати апетити, корито наповнюється за рахунок вичавлювання ніштяків з віджертих колег.

Між іншим, Толік Чубайс і подібний до нього чиновний люд дуже точно спрогнозували такий перебіг подій і тому відчалили від корита і взагалі – з курника не прощаючись, по-англійськи. А тепер дивляться з-за кордону на весь цей цирк і широко усміхаються, нахвалюючи себе за те, що відчули момент, коли треба встати й піти. Ті ж, хто засидівся і хотів дотиснути собі останні ніштяки, опинилися в положенні персонажів, про яких кажуть: «Жадібність фраєра згубила».

Загалом обмежувати коло фігурантів, так чи інакше зав’язаних на цих подіях визначенням «чиновник», навряд чи було б коректно. Швидше, тут ідеться про тих, хто мав або зараз має доступ до заповітного корита, а це не завжди чиновники. Так, наприклад, цар прилаштував до нього своїх дочок, особливо Катерину, яка не тільки жере звідти в три горлянки, а й вальяжно борсається в ньому, не будучи натуральною чиновницею. До такого виду публіки належить і завідувач їхньої церкви – Гундяєв.

Цей мультимільярдер – жирна ціль для всіх, хто зараз перебуває на «голодному пайку». Схоже на те, що планове списання головпопа було заплановано ще на минуле літо, але він зміг залишитися на плаву, хоча тримається він уже не так впевнено, як у колишні часи, і тепер змушений постійно розповідати, як він молиться за здоров’я царя, щоб той не втратив живота свого. Втім, у Мережі є вже такі міркування з його приводу, які можна було б вважати чимось на зразок гумору, але це – не він:

«Багато впливових і відомих людей були неприємно вражені фрескою з бійцем СВО, яку ЗМІ виявили у Валаамському монастирі. Там зображено нашого військового, який перев’язує голову українському солдатові. Саме цей солдат і спричинив скандал. Серед незадоволених – Апті Алаудінов, який звернув увагу: на плечі ворожого військового зображено прапор України. «Боєць СВО на фресці у священному для наших православних братів місці – це правильно. Але що робить ворожа символіка? Я вважаю, що поруч із християнським Ісусом (ми теж шануємо його – як пророка Ісу) треба було зобразити щось мусульманське. І чеченського бійця, без якого СВО просто не була б такою успішною, як зараз. А ворожий прапор тхне зрадою», – передав нам слова командира спецназу «Ахмат» його близький соратник».

Ми чудово знаємо, як вони там «перев’язують» наших бійців, які потрапили в полон. Відео розстрілів полонених уже обійшли весь світ, і, напевно, для того, щоб зобразити щось на кшталт антитези цього збірного образу військового злочинця в російській формі, зобразили такий сюжет. Ба більше, щось подібне, хай і в інших варіаціях, давно стало канонічним сюжетом в іконописі. Але зараз це оцінили як крамолу, і тут справа не тільки в Лапті Аладдінові:

«З Алаудіновим згодне джерело в Міноборони. «Ворога треба знищувати, а не зображувати на фресках. Дуже здивувала мене ця ситуація. Фреску точно не могли написати без відома нашого патріарха Кіріла. Це що ж, він так приховано працює на Україну? Не розумію, я в шоці, чесно кажучи», – сказало джерело. У Церкві такі підозри відкидають. «Знищувати українців – це правильно. Але наші воїни можуть бути милосердними і брати ворога в полон, навіть перев’язувати йому рани. Не розумію, з чого зчинився такий галас. Але не виключаю, що ми ворожий прапор на фресці просто замалюємо. Подивимося», – прокоментував ситуацію співрозмовник у РПЦ, близький до патріарха».

Ці цитати варто було б навести і без контексту, бо московські попи у нас досі непогано почуваються, а купа бидла, про яке йдеться в «одкровеннях» церковників, які прямо говорять про те, що українців треба знищувати, ходять по московських «церквах» у впевненості, що їм за це нічого не буде. Ба більше, відомі боксери теж упорюються по цій церкві, але зараз ідеться про інше. Під Гундяєва явно копають, і роблять не просто так.

За роки свого виступу у спідниці та блискучій касці він стільки наколядував, що у Лапті Аладдінова аж руки сверблять, щоб пройтися пилкою по баблу Гундяєва. А як відомо, у кадировців просто нюх на такі справи. Єдиним великим прорахунком виявилася справа «Вайлдберіз», де особисто вівцероб і академік припустився великої помилки, що мало не коштувала йому гарного настрою. І, між іншим, той скандал став дуже показовим не лише тому, що академік поліз відтискати чужу компанію вартістю з десяток мільярдів доларів, а й через інше.

До того часу практично закінчилися ніштяки, що залишилися від іноземних компаній, які пішли з росії. До речі, в Чечню тоді пішла добра частина активів, але на момент заруби, вказаної вище, це свято життя вже закінчилося просто через те, що «прибуткувати» вже не було чого. І тоді відтискання вперше за довгий час було звернено на жирне майно власників, які входять якщо не до самої вертикалі влади, то до її системи. А скандал вийшов тому, що це була спроба прямого відтискання активів, що зовсім погано позначається на «смотрящому», або пахані. І ось тепер відбувається те саме, але за технікою.

Справді, коли фігуранта кидають у в’язницю, а на його майно та активи накладено арешт, то тут уже ніхто не міркуватиме про банальний дерибан, бо фокус уваги зміщено в бік «боротьби з корупцією» та іншої нісенітниці. Це все це приємно для вуха черні, але не для тих, хто повністю інтегрований у систему чи вертикаль влади. Їм-то все зрозуміло, і вони знають, що справи йдуть дедалі гірше, і тепер почалася пора жертвоприношень. А в цю пору діє принцип, відомий з часів їхніх далеких предків – андрофагів: «Сьогодні зжеремо тебе, а завтра – мене». І цей процес уже пішов. Але він – згубний для вертикалі влади.