Авторка перекладу: Світлана
Зараз у пресі та соціальних мережах активно публікуються матеріали епістолярного характеру, фото та відео із Сектору Газа, де розповідаються слізні історії про голодних палестинців. Звісно ж, свобода слова – велика річ, і кожен вільний читати чи, скажімо так, споживати те, що йому до вподоби. Навіть якщо написати про те, що якщо на багет намазати рівний і гарний шар ла*на, добренько посолити і поперчити, то це буде дуже корисною їжею, бо калорій там немає, а головне – ніякої хімії, все природне і, що називається, органічне.
Так і тут. Ми чудово знаємо, як палестинські діячі формують інформаційне прикриття своїм діям, і навіть знаємо, у кого вони вчилися це робити ще з часів Арафата і його Організації визволення Палестини. Це відомий факт: фахівці навчалися в союзі, закінчуючи ВУЗівську підготовку, а потім – спецкурси в колишніх республіках колишньої «Середньої Азії», тепер там країни Центральної Азії.
Тим більше навіть якщо не знати, звідки там коріння бойової пропаганди і які гроші стоять за катарськими вентиляторами, які фінансують створення відповідного контенту і головне – його розгін, то і в такому разі ось це все викличе жорстке дежавю саме у людей, занурених у російську війну проти України. Стиль той самий: «дамбілі бамбас», «збили малазійський літак», «хлопчик у трусиках», «бойові кровосісі» і так далі. Зараз просто не стану занурюватися в цю тему, просто зазначу, що я чудово знаю ситуацію і те, як виглядає ситуація з продовольством, як і ті проблеми, які там виникають.
У цьому плані мене забезпечують інформацією регулярно. Знову ж таки, кожен може харчуватися пиріжками з ла*ном, але ми цього не робимо і не рекомендуємо цього робити колегам, зате зазначу, що наскільки добре працюють механізми розвідки, логістики та іншого в ізраїльтян, настільки препогано там працює бойова пропаганда і контрпропаганда. Там взагалі не вміють працювати на випередження. Ну, а те, що стосується розвідки та бойової роботи, викликає повагу, а подекуди – і захоплення, незважаючи на те, що й наші специ виконують таке, що весь світ стоїть роззявивши роти.
Ми ж пам’ятаємо, що після завершення активної фази дванадцятиденної війни ізраїльська сторона зробила інформаційну яму, напевно давши Трумпу розповісти все, що він вважає за потрібне. Але той, як завжди, поніс повну нісенітницю, розповідаючи про те, що він усіх переміг і загнав усі м’ячі у лунку. Тут усе зрозуміло: мабуть, питання саме про американський удар балансувало на межі «так-ні» до останнього моменту, і зараз ми знаємо, якою лютою була опозиція MAGA з цього приводу.
До речі, якщо хтось стежить за творчістю Дональда Ібрагімовича, напишіть на пошту про те, чи носить найкращий президент усіх часів бейсболки з написом MAGA, чи, як висловлюються палеоботаніки: «Пройшла любов, зів’яли помідори»? Тобто і сама ізраїльська сторона оперативно не дала розгорнутих даних про результати операції, а відпасоване Додіку право першої ночі було використано по-старечому і зовсім безглуздо. У результаті в цю яму полилася інформаційна помийка рушників, які розповіли про те, що ніхто нікуди не влучив, що все в них залишилося в робочому стані і що вони відновлюють програму збагачення урану.
Причому зроблено це було настільки наполегливо та професійно, що вентилятори увімкнулися не лише на Близькому Сході, чого й слід було очікувати, а й у найнесподіваніших місцях. В результаті десь за тиждень загальне інформаційне тло на цю тему було таким, що мовляв, удари не досягли своїх цілей і що все було марно. Щоправда, ніхто не дійшов до того, щоб ретранслювати промови головного рушника про те, що він особисто всіх переміг силою своїх молитов та пильним поглядом крізь запітнілі окуляри. До речі, окуляри запітніли тому, що ракбару було важко дихати від сміливості й упевненості, що з шипінням що виривалися з його надр, і через те що все відбувалося в глибокому бункері, то й виник ефект роси на лінзах окулярів.
Потім ізраїльтяни кинулися пояснювати, що якщо можна назвати перемогою втрату трьох десятків генералів буквально в перші години операції, що є абсолютним рекордом у світовій історії, то тоді це дуже дивна перемога. Адже жодна армія світу не те що за кілька годин чи днів не втрачала стільки генералів, але навіть близько не мала таких показників за всю військову кампанію. І якщо так чітко було ліквідовано генералів, то звідки твердження про те, що в решту місць влучити не вдалося?
Були й інші логічні конструкції, мовляв, усі ж бачили, як прилетіло у штаб-квартиру КВІР, бо таке могло статися, якби до цього не було знищено систему ППО. Але вже було пізно. Саме в плані інформаційного супроводу ізраїльтяни програли, а тому результати цієї операції в інформаційному просторі мають середню оцінку «шоб так, то ні». Ну, а що насправді вдалося зробити, ізраїльська преса описує досить показово, а саме – з посиланням на американські джерела.
Воно й зрозуміло, адже військова цензура в Ізраїлі працює досить оперативно, а якщо преса спирається на вже розкриті дані – інша справа. У такий потік можна внести щось своє, але посилання залишиться посиланням, мовляв, основне сказано до нас. І ось дещо з цього репертуару публікується просто зараз, і там є певні моменти, про які раніше не було відомо. Зараз збитки іранської ядерної програми оцінюються на рівні «мінімум рік відстрочення», а за більш розгорнутими оцінками, Іран може повернутися до тієї точки, в якій його застали бомбардування, в проміжку між роком і трьома роками, залежно від того, які ресурси він зважиться спрямувати на відновлення зруйнованого.
А ми лише нагадаємо, що насправді навіть у цьому моменті публіці не було дано ясності, і тому було залишено поле для яких завгодно спекуляцій. Із того, що опублікувала МАГАТЕ, було відомо про 400+ кілограмів урану, збагаченого до концентрації 60%. Далі це збагачення повинно було довести концентрацію до «збройового рівня», а це – близько 90-95%, залежно від того, які технології будуть застосовуватися для остаточного формування елементів вибухового пристрою. Одне зрозуміло, що в такому випадку на виході виявиться ще менша, приблизно на третину, маса подільної речовини. З чуток, саме ця стадія збагачення найпростіша в технологічному відношенні, і швидше за все, до початку військової операції йшлося не так про цей крок, як про виготовлення «обв’язки» вже вибухового пристрою. Адже мало отримати збройовий уран чи плутоній – його ще треба правильно підірвати, щоб почалася ланцюгова реакція.
Для широкої публіки це темний ліс, а ізраїльтяни не потрудилися дати їй якісь часові орієнтири, в які вкладається саме ця стадія створення ЯЗ. Цілком можливо, що це найбільш слизька частина теми, бо тут виникне необхідність поділу варіантів, наприклад, Іран все робить сам і Іран це робить зі сторонньою допомогою. Очевидно, що другий варіант найбільш швидкий та екстремальний, але сказавши А, доведеться говорити і Б, а у нас є великі сумніви в тому, що Бібі наважиться вказати пальцем на москву чи Пекін.
У будь-якому випадку, подання інформації було настільки слабко організованим, що виникли величезні «зазори», які використовувала ворожа контрпропаганда. Насправді йдеться про те, що «знищено завод у Натанзі, виведено з ладу великий збагачувальний комплекс, який знаходився під землею у Фордо, удари по Ісфахану знищили установку з переробки урану. Атаки також призвели до знищення об’єкта, де Іран ховав 400 кілограмів високозбагаченого урану».
Це – формулювання ізраїльської преси, з якого знову складно зробити висновок про те, коли на об’єкті в Ісфахані зберігався той самий високозбагачений уран – до атаки чи під час атаки. Простіше кажучи, до чого саме застосовано минулий час формулювання: він міг там зберігатись, але його вивезли до початку атаки, чи був там і вже не зберігається, бо знищено сам об’єкт і все те, що в ньому зберігалося?
А ми ж знаємо, що ще з часів «обамівської угоди» Ізраїль постійно порушував питання про те, що за будь-яких домовленостей слід пов’язувати саму ЯЗ і засоби її доставки, що тоді не було зроблено, і рушники цілком легітимно наклепали собі величезний арсенал ракет, здатних долетіти до Ізраїлю. І ось за даними, що пішли в пресу, під час 12-денної війни Ізраїлю вдалося за два дні знищити половину із 3 000 балістичних ракет Ірану та 80% його ракетних установок.
Очевидно, що другий показник – вкрай критичний, бо впливає на потужність одного залпу. Навіть якщо залишилося 1 000 – 1 500 ракет, швидко відстріляти їх не вийде, і тому наповнення одного залпу становитиме не сотні, а десятки ракет, а якщо з пускових установок вибудувати конвеєр із перезарядкою, то Ізраїль, безумовно, все це зупинить своїми ударами.
Але це ще не все. Як тепер з’ясовується, Ізраїль бомбардував в Ірані не лише ядерні об’єкти і ракетні установки, а й зупинив іранську програму розробки імпульсної електромагнітної зброї (EMP), яка могла б вивести з ладу всі електронні системи Ізраїлю. Ізраїльська преса пише про це таке:
«За словами джерел, удар, завданий Ізраїлем під час 12-денної війни з Іраном, був набагато глибшим, ніж було відомо досі. Було зруйновано об’єкти, на яких іранці займалися розробкою не лише звичайної ядерної бомби, а й термоядерної зброї. За перші години війни було знищено всіх учених-ядерників першого і другого і навіть третього ряду. В Ізраїлі вважають, що це навіть більшою мірою, ніж фізичні руйнування, здатне зупинити ядерну програму Ірану та EMP. Корпус вартових Ісламської революції заохочував роботу над EMP, бо на електронну зброю не поширювалася фетва аятоли Алі Хаменеї проти ядерної зброї».
Це справді нова тема, про яку раніше не було відомо, чи не так? Наскільки можна зрозуміти, рушники рухалися до межі, за якою вони мали отримати одночасно ядерну, термоядерну та нейтронну зброю, бо ЕМР – це саме нейтронна зброя. І ось що цікаво: країни-першопрохідники, які створювали власну зброю, рухалися покроково, спочатку ЯЗ, потім – ТЯЗ і лише після цього – нейтронна зброя. Це було зумовлено тим, що кожен наступний різновид зброї спирався на працюючі технології попереднього.
А тут, не маючи на руках уже готової ядерної боєголовки, рушники рухали теми термоядерної та нейтронної зброї, а це означає, що вони отримали технології від тих, хто ці технології вже освоїв. В Ізраїлі про це вже знали і били не лише по місцях розробки ЯЗ, а й у «хвіст», який мав дати цілий букет усякої погані. Словом, тут є про що задуматися, причому – всім нормальним країнам.