Автор перекладу: Світлана
ЛІТАК
Учора ворожий сегмент Мережі просто клекотів від коментарів до відео літака Ан-124 «Руслан» із лівреєю заводу Антонова в небі над Києвом. І справді, з кінця лютого 2024 року над столицею можна було побачити що завгодно, тільки не комерційні літаки. А тут величезний аероплан спокійно піднявся в небо і пішов у невідомому напрямку. На болотах одразу склали легенду про те, що прилетів він уночі, коли їхній бог спить і нічого не бачить, а військовий міністр якраз молиться, вживши відповідні мощі. Причому прилетів він не порожняком, а як мінімум привіз якусь систему ППО. І якщо комусь здається, що то була вершина фантазму, то це була помилка.
Довелося побачити і припущення, що насправді літак привіз щось для ядерної програми, щоб шпигуни на кордоні не побачили вмісту. Загалом довелося почитати багато подібної маячні, але особисто мені так і не пощастило побачити головну версію – обладнання для біолабораторій або контейнери з бойовими комарами. Та й узагалі ворог якось оминає цю тему, що викликає питання про ретельність опрацювання генеральних тем новин. Але в середньому все виглядало приблизно так:
Публіка знову накидала на чоботів, мовляв, як вони змогли проґавити такий гучний рейс, і що тепер на них лежить відповідальність за те, що привіз цей «Руслан». Але як виявилося, проґавили вони ще серйозніше. Насправді жодного нічного рейсу до Києва не було, а весь цей час літак перебував на аеродромі. Просто його вважали виведеним із ладу. Нагадаємо, що на початку широкомасштабки відповідні товариші прийняли рішення не виводити літаки за межі України, хоча аеропорт Лейпцига був готовий прийняти і «Мрію», і «Руслани» в повному складі.
Результат ми знаємо. Найвеличніший збацав собі селфі на тлі згорілої «Мрії». А цей конкретний літак було тихо відремонтовано і сертифіковано для продовження експлуатації. І ось те, що спостерігали кияни, – перегін літака до Лейпцига. Тобто через три з половиною роки з величезними зусиллями й методами конспірації було зроблено те, що треба було зробити вже давно. В цьому випадку варто згадати відомий вислів: героїзм одних – це провал роботи інших. А у разі війни це не провал, а прямий злочин.
Але щось не чути, щоб ДБР запакувало діячів, які холкою відповідають за все це. З іншого боку, напередодні вторгнення вони все-таки зробили дві важливі речі – знерухомили систему ППО на південному напрямку та сміливо змилися до Львова, бо для їхніх організмів було надзвичайно шкідливо перебувати у Києві. Зате зараз вони знову розпушили хвости так, що павичі подумують про суїцид.
НА ПРОСТОРАХ ПІВНІЧНОЇ КОРЕЙЩИНИ
Днями кінь Пржевальського, а точніше – Похмурий кінь, прокопитив через весь курник і поскакав уже просторами КНДР. Товариш Лавров поїхав просити нових партій боєприпасів та корейських солдатів. Нагадаємо, нещодавно у Пхеньяні був такий собі Шойгу, але північні корейці висловили своє невдоволення в тому плані, що до них надсилають якогось дивного типа на посаді почесного оленяра, до того ж він не має партійної лінії, бо щільно спілкується з шаманами та іншими служителями культу, що для чучхе неприйнятно. Але головне, звісно, – відсутність у Шойгу офіційного дипломатичного рангу і статусу. Ну це все одно, що послати до Європи чи США про щось домовлятися Єрмака або ескортниць (корабельних сосен, без табу), видаючи їх за офіційних представників України.
А тепер прибув натуральний міністр, вище за якого в дипломатичній ієрархії може бути лише цар. Але через те що фюрер не їздок у далекі країни, бо з його бункера ще немає підземного ходу до Пхеньяна, то Лавров – прийнятна постать саме для офіційних заходів. З урахуванням того що без північнокорейських снарядів і ракет армія фюрера видихнеться буквально за тиждень, а Шойгу – не виправдав, Сєрьога одразу зайшов із козирів і свої промови почав про головне. Принаймні, ніщо не передувало повідомленням преси на кшталт цього:
«Росія поважає позицію Північної Кореї щодо розробки своєї ядерної програми і ставиться до неї з розумінням з урахуванням дій західних країн навколо КНДР, заявив глава МЗС рф Сєргєй Лавров. Міністр фактично звинуватив США, Південну Корею та Японію в тому, що він назвав нарощуванням військового потенціалу навколо Північної Кореї».
Тут все-таки є на що звернути увагу. Лавров не говорить про те, що Південна Корея та Японія перекривають постачання електроенергії до Північної Кореї, у зв’язку з чим їй доводиться розвивати свою ядерну енергетику. Під ядерною програмою мається на увазі збільшення кількості ядерної зброї у Пхеньяна, бо неядерні (поки що) Південна Корея та Японія нарощують потенціал. Можливо, в його стайні погано уявляють, що таке потенціал ядерний і неядерний і що їх взагалі не прийнято порівнювати, але вже як є.
Треба було задобрити Ина і, як це заведено, продемонструвати вид хвацький і придуркуватий, з чим у Лаврова ніколи не виникало проблем. І тут доречно пригадати визначення кремлівського режиму, яке дав Митець: «сци*ливий фашизм». Це саме він і є, бо він одразу увімкнув відому московську платівку «Це не ми». Дослівно він сказав таке:
«Технології, які використовуються Північною Кореєю, є результатом роботи її власних вчених. Ми поважаємо прагнення КНДР і розуміємо причини, з яких вона займається розробкою ядерної зброї».
Сказав він це таким тоном, як раніше розповідав про те, що вони не збивали малазійський авіалайнер або що вони не збираються нападати на Україну. Звідси випливає висновок не тільки про те, як відстала Північна Корея раптово зробила величезний стрибок у середині нульових, отримавши спочатку ядерну, а згодом – і термоядерну боєголовки. Тепер зрозуміло, чим це досягається. З Іраном – та сама історія. Тож для ліквідації ядерної програми рушників треба бити не лише по їхніх трьох ядерних об’єктах, а дивитися на питання ширше у плані географії.
Загалом складається враження, що пташенята прутіна, та й сам фюрер лягли не тільки під Сі, з чим уже всі звиклися, але й під Ина. Не дивно, що у Пхеньяні Лаврова поплескали по холці, дали вівса і похвалили за передачу ППО, технологій та іншого, але все-таки поставили на вид його власні слова, а саме – основний принцип путінської влади: «Пацан сказав – пацан зробив». Дечого з обіцяного Ин все ж таки не спостерігає і суворо цікавиться причинами такого порушення слова. Кажуть, що він нагадав, що круті пацани зобов’язані не лише фільтрувати базар, а й відповідати за нього. А виглядало це, зі слів посвяченого в тему діяча, приблизно так:
«Лаврову довелося вибачитись перед Кім Чен Ином під час візиту до КНДР. За даними наших джерел серед дипломатів, не найприємніша ситуація склалася під час переговорів Сєргєя Лаврова з північнокорейським лідером у КНДР.
«Кім Чен Ин дорікнув Сєргєю Вікторовичу. Сказав, що росія збиралася відправити до Північної Кореї багато туристів (ми писали про ці плани. – Ред.), але нічого такого поки що немає. Сєргєй Вікторович відповів, що робота в цьому напрямі йде, хоча нам потрібно рятувати Крим та інші курорти росії, яким зараз несолодко. Кім заявив, що чекає якнайшвидших дій у цьому напрямі. І попросив гідно оцінити туристичний потенціал КНДР».
У минулі часи представник хана або сам хан міг недбалого князя московського і батогом відходити за таке. Причому князь московський цей батіг сам ханові й підносив. Хазяїн міг узагалі засмутити князя назовсім. Наприклад, князь московський Діма, дізнавшись про те, з якою метою їде ханське посольство, і уявляючи форму покарання за недобір податків за повного власного довольства, змився з москви на далекі болота і звідти писав клятви хану в тому, що поверне все взад, аби не позбавили його живота. Того разу він обробився дрібним переляком, а церковні літописці прикрили цей епізод вигаданою «Битвою на Куликовому полі», хоча не було ні битви, ні поля, ні куликів, а був князь, що погано пахнув і заховався між мухоморів і жаб. І між іншим, сам Похмурий кінь теж мало не став конем у яблуках через докір Ина:
«За словами іншого, Лавров був стурбований тим, що ставлення Кім Чен Ина до росії погіршиться, за що міністру могло «влетіти» від путіна. І «про всяк випадок вибачився, пообіцяв виправити ситуацію з туристами». Кім Чен Ин вибачення прийняв і був задоволений».
Зрозуміло, що Лавров – лише холуй прутіна, проте він усе виконав у дусі традицій. А ми ж пам’ятаємо, як сам фюрер з лиснявою мордою обличчя розчулено розповідав про те, що на обіді у Сі йому настільки сподобалася качка по-пекінськи, що він попросив ще один шматочок і був радий з того, що йому його дали. І це при тому, що він демонстративно всім показував, що возить із собою свій посуд, їжу та питво і що все це йому накладають його власні холуї, а не обслуга на якомусь саміті. А там – як бабця пошепотіла. І щось нам підказує, що на качку прутін не запізнився на три-чотири години, як він зазвичай це робив. За таких обставин він, звісно ж, теж може зробити, бо велич не проп’єш, але виключно – під себе.
Словом, важко сказати, перед ким вони зараз принижуються більше – перед китайцями чи північними корейцями, але головне в тому, що ось це все вони називають величчю.
Прутін продовжує реформувати свої збройні сили, підвищуючи їх зв’язок із традиціями і особливо – духовністю. Недарма ж військовий міністр з мощів не злазить. Але прутін пішов далі і запозичив досвід герцога з фільму «Той самий Мюнхгаузен», звернувши увагу на те, що генерали вештаються в його присутності, не маючи широких лампасів на штанах. Він поки що не змушує їх носити перуки з буклями, панталони «три чверті» й білі панчохи, але ж лампаси можна! І ось їхня преса пише таке:
«Путін своїм указом вніс зміни до правил носіння військової форми. Зокрема, вищим офіцерам збройних сил і Росгвардії тепер приписано носити штани з кантами і лампасами встановлених кольорів. Раніше генеральські лампаси були тільки у парадної форми. Крім цього, комплект польового обмундирування доповнюється камуфльованими сорочками як для чоловіків, так і для жінок-військових. Також для вищих офіцерів Військово-морського флоту і берегових військ передбачено чорну парадно-вихідну тужурку з п’ятивідсотковим золотінням на комірі та погонах…»
Тобто еполети й ківери вже десь на підході. Ну, а парадна форма має бути взагалі небідною, як у минулі часи. Мабуть, час захоплення форменим одягом Вермахту і СС у прутіна поступово минає, і скоро «охфицера, митрополичьи басы и маркёры» ходитимуть зі шпагами та дуельними пістолетами. Адже вони все одно в бій не ходять. Словом, поперло царя на гру в солдатики вже не по-дитячому.
ОПЕРАЦІЯ «БЕГЕМОТ»
У старі совкові часи була серія анекдотів про студента-зоолога, який підробляв гідом у зоопарку. Більшість цих історій, навіть у сильно урізаному вигляді, все одно не поміститься у формат ресурсу, але найскромніший з них може послужити епіграфом до останньої короткої історії.
«Студент підводить групу до великого вольєра з бегемотами і втомленим голосом коментує те, що вони бачать:
– Зверніть увагу на те, що роблять бегемоти. Більшість часу вони їдять. І якщо уважно придивитися, їда у них – прямотічний процес. Тобто коли рот відкривається, закривається ззаду, і навпаки. Запитання є?
Здивована дама піднімає руку і запитує:
– Чому так?
– Ну от подивіться, з чого зроблено вашу сумочку і туфлі?
– Зі шкіри.
– Отож бо! На все шкіри не вистачає!
Буквально вчора в Баку відбулася перша пряма зустріч представників Ізраїлю та Сирії. Як відомо, Сирія після зняття США санкцій робить зусилля для того, щоб урегулювати відносини з Ізраїлем і вийти на мирний договір. Що стосується Баку, то туди прибула делегація Сирії на найвищому рівні, бо там було досягнуто домовленостей про постачання азербайджанського газу до Сирії через територію Туреччини, але й з Ізраїлем у Баку дуже теплі відносини, тому крім двосторонніх переговорів Азербайджану та Сирії на найвищому рівні, там само відбулися переговори на більш низькому рівні між Ізраїлем та Сирією. У підсумку Баку стає місцем, зручним для проведення ось таких непростих контактів. І тим самим туди зміщується регіональний центр впливу, що вибішує москву.
Але ще більше її вибішує те, що Баку та Анкара активно і результативно залучають Вірменію до орбіти регіональних транспортних проєктів. А без нормалізації відносин між Баку та Єреваном практичне підключення до вигідних проєктів для Вірменії було закрито. За останні кілька місяців Вірменія і Туреччина змогли зняти велику частину проблем і питань, які традиційно затьмарювали двосторонні відносини, а тепер, після переговорів в Абу-Дабі, стався прорив і у справі нормалізації відносин з Азербайджаном. І ось це вже порвало Москву просто в мотлох. Там усе вирує і клекоче, а сморід стоїть такий, що хоч сокиру вішай. У результаті там вариться така субстанція:
«Тривожну заяву зробило джерело в МЗС. За його інформацією, після серії антиросійських дій Єреван вирішив піти на різкий розрив із нашою країною.
«Є дані, що вірмени планують різко зблизитися із Заходом, з Європою. Вже йдуть якісь переговори. У Єревані поводяться досить самовпевнено, вони вирішили, що росія зараз ослаблена СВО, конфліктом із Азербайджаном, іншими проблемами. І ми начебто не зможемо адекватно реагувати».
А в чому ж тривожність? У них же є досвідчений багатоходун, який мав спрогнозувати наслідки війни з Україною, зокрема й такі. Той периметр, який було закладено ще в період розвалу совка і який шляхом тліючих конфліктів підтримував прутін, тепер починає розвалюватися. Цілком може постати питання про те, щоб викинути з Вірменії російських військових. І ті розуміють, що якщо впруться, то Єреван почне блокувати сполучення з обложеною базою та ще й допустить інших військових на свою територію. Поки що це виглядає примарно, але в разі чого Туреччина швидко і якісно побудує собі військову базу так, що лапті навіть ахнути не встигнуть. І тому на болотах стогін продовжується в такій тональності:
«За його (джерела в МЗС федерації – Ред.) словами, «сил на реагування справді може не вистачити. Але це тимчасово, і краще обговорити це питання з військовими». В Міноборони відмовилися давати будь-які коментарі щодо цього. А наше джерело в кремлі стривожене і не задоволене дипломатами.
«Вірменія справді хоче втекти від нас, начхати на росію. Враховуючи конфлікт із Азербайджаном, ми втрачаємо Кавказ. Сподіваюся, буде вжито заходів. Ситуація зараз складна, і на Кавказ у нас може не вистачити ресурсу. Але, повірте, шукаємо його. Дуже постараємося знайти», – зазначило джерело».
Що означає «ми втрачаємо Кавказ», кожен зрозуміє по-своєму, а ми лише зазначимо, що анекдот на початку було наведено недарма. Шкіри на все не вистачає. Прутін втратив Сирію, Карабах, Вірменію, і з Азербайджаном вже дедалі жорсткіші контра. І якщо тільки все рухатиметься в цьому напрямі, а країни Центральної Азії заведуть свою логістику через Азербайджан, то обвалиться ще один фланг, який лапті тримали після розвалу совка. А все тому, що дідусь вирішив повоювати з Україною. Вони ще не уявляють, чого їм це буде коштувати в геополітичному сенсі.