Переговори про… (Частина 1)

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

Уся ранкова стрічка новин просто під гору забита повідомленнями про «переговори» про якісь мирні угоди з лаптями. Сприймати саме так, як це роблять ЗМІ, не маю жодних підстав із цілої низки причин. Перша і найголовніша – кількість угод з ними ж, у різних видах та форматах, які вони легко відкинули просто тому, що їм цього захотілося. Тут можна перерахувати цілу купу документів, в яких прямо говорилося про те, що ніякої війни бути не може в принципі, причому більшість підписав особисто той самий упир, з яким зараз і ведуться переговори. Підпис прутіна на будь-якому папері для нас має таку саму цінність, як і вміст його валіз.

Другий момент пов’язаний із посередником у цьому шоу. Насправді посередники давно показали себе в ролі путінських повій, і схоже на те, що період, коли вони це не особливо приховували, залишився позаду, а тепер вони навіть пишаються тим, хто їм платить за їхні послуги. Тобто їх не можна сприймати як посередників, які мають нейтральну позицію в цьому питанні, бо вони є емісарами прутіна й діють у його інтересах. Саме тому формат переговорів слід сприймати саме таким чином, і звідси стає зрозумілим весь порядок денний.

Є й інші очевидні моменти, які всім зрозумілі, але в цьому випадку звернемо увагу на те, як багато хто сприймає те, що відбувається. Чомусь склалася думка, що Україна перебуває у безвихідному становищі і що вона має йти на якісь суттєві поступки в цих самих переговорах, але насправді це – результат роботи пропаганди як самих лаптів, так і тієї, якою вони можуть маніпулювати в Європі чи США. Насправді в них ситуація набагато важча, ніж у нас, і цьому є безліч загальних та конкретних підтверджень.

У буддизмі є положення, яке можна перекласти на сучасний лад у такий спосіб. Боляче тому, кому є що втрачати, а той, кому втрачати нічого, такого болю не зазнає. Звідси їхній аскетизм і відмова від матеріальних благ. Так от, лаптям є що втрачати, й цього – значно більше, ніж це має Україна. Ми цієї теми торкалися через той банк цілей, який маємо ми і який мають вони. Загалом це – логічний висновок із поточних реалій, але лапті самі і неодноразово підтверджували цей висновок.

Так, напевно, кожному траплялися варіації про те, що інструменти військового впливу на Україну, навіть масштабовані, вже не дають бажаних результатів. Просто згадаймо, скільки разів прутін ставив завдання своїм військовим «вимкнути світло Україні» перед початком зимового сезону і у що це вилилося. Ворог застосовував усі свої сили й засоби для досягнення цієї мети, але так і не зміг зробити саме те, що замовляв цар. Мало того, відбулася значна трансформація «останньої милі» цієї самої енергетики, і тепер досягти виконання цього завдання стало набагато складніше. Всі в курсі того, про що тут ідеться.

Ба більше, саме цей зимовий сезон став для лаптів чимось на кшталт рубежу, адже буквально всі вони розуміють, що цього разу буде повноцінний обмін ударами по енергетиці, а в такому розкладі курник має набагато більш програшну ситуацію. З одного боку, переважна кількість регіонів не має досвіду виживання в умовах обвалення енергетики взимку, а з іншого – географія свідчить про те, що середньостатистична зима в Україні – це зовсім не те, що середньостатистична зима в курнику.

Крім того, жорстко централізована енергетична система лаптів робить її значно вразливішою, ніж в Україні. Такий собі військкор Калашніков, який виходив в ефір з Гіркіним, уже разів десять говорив про те, що Україні достатньо влучити у три-чотири енергетичні вузли москви, і вона опиниться у тривалому і повному блекауті. Він говорить про те, що Україні достовірно відомі ці цілі, і питання не в тому, чи прилетить по них щось важке, а в тому, коли це станеться.

(Далі буде)