Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Із серії «Проти ночі»
Просто зараз ми спостерігали спалах погромів, які відбулися на території Франції, а також у деяких сусідніх країнах, і з цього приводу я маю кілька міркувань, що лежать поза звичайним контекстом. Справа в тому, що щось подібне я спостерігав на власні очі спочатку в Парижі, в районі 1 травня 2018 року, а потім через кілька років також особисто спостерігав те ж саме, але воно отримало власну назву «Жовті жилети». Навіть довелося особисто поспілкуватися з представниками помірної частини учасників цього перформансу. І якби до всього цього особисто не брав участі у двох Майданах, то, напевно, міг би плюнути на цю тему, бо все це – далеко, а у нас – війна. Але зв’язок між цими подіями є просто тому, що ініціюється все це з одного, добре відомого місця. Але про все – по черзі.
Напевно, законодавство Франції сформувало спосіб думок та поведінкові шаблони настільки суворо, що з незвички це викликає не те що подив, а дослідницький інтерес. Нинішнє покоління простих французів мені нагадує коней у каретах, яким встановлювали шори, щоб ті не бачили нічого навколо і поводилися так, як цього бажає кучер. У них на очах можуть грабувати, ґвалтувати і вбивати, але реакції не буде жодної. Вони або пройдуть повз, або зроблять вигляд, що нічого не бачать, або їх це не стосується. Запитував французів, чому так, на це вони з подивом відповідають, мовляв, для реакції є поліція, яка за це й отримує гроші, а їх це не стосується. Здивування ж було в тому сенсі, що в мене в принципі виникло таке запитання. Тобто вони, напевно, вважають, що якщо я його ставлю, то в тих місцях, де я живу, все це відбувається дещо інакше.
Але тут треба зауважити, що явища, які тут розглядаються, мають саме такий вигляд не тільки тому, що хтось коїть беззаконня, а й тому, що суспільство в широкому розумінні цього слова індиферентне до цього. Агресивна сторона з самого початку розраховує на те, що їй не дадуть відсічі досить довгий час, причому відсічі від простих людей вони не чекають точно, а поліція, яка навіть прибула на місце, певний час клеїтиме дурня і почне діяти тільки після того, як її буде досить багато і вона отримає прямий наказ на дію. Це – передбачувано, і агресивна сторона це чудово розуміє, що дає їй приблизний хронометраж, у який треба вкластися, щоб не мати неприємностей.
Вона ж, ця агресивна сторона, стає у ступор, якщо стикається з ситуацією, коли можлива швидка і не менша або навіть жорсткіша відсіч. Вони точно знають, що на таке в принципі можна нарватися, але не від французів, а від іноземців, які з якоїсь причини опинилися у Франції. Мені довелося кілька разів опинитися в такій ситуації, і агресор практично миттєво розуміє, що перед ним – не француз і що звичайний сценарій тут не працюватиме, а тому – краще дати задню та обрати собі звичних жертв.
Усе це до того, що така агресія неможлива без мовчазної згоди суспільства, а там вона, безумовно, є. У людей 80 років немає реальних і жорстких проблем, і тому вони занурюються в якісь внутрішні, часто – вигадані проблеми, а коли відбувається ось такий брутальний злам шаблону, вони просто роблять ротом, як риби, і впадають у ступор. Гадаю, якби просто сьогодні лапті забезпечили Франції десяту частину того, що вивозимо ми, вони б капітулювали практично миттєво. І такий стан справ вони вважають нормальним.
(Далі буде)