Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Напевно, багато хто знає про те, що після масового виходу західного бізнесу з курника там все ж таки залишилася низка компаній, які вирішили скористатися ситуацією і наростити власну присутність у тих нішах ринку, які звільнилися після відходу зарубіжних конкурентів. Загалом тут немає нічого дивного, і подібні речі, а іноді й жорсткіші, були й під час Другої світової війни, де бійка була відкритою та відвертою.
Просто нагадаю про тему, яку ми розкривали років десять тому і вона вже загубилася в архівах. Довгий час складалося враження про те, що німецькі танки нового покоління, в тому числі «Тигри» і «Пантери», були настільки передовими, що випереджали все, що було у союзників у плані броньового захисту. Є безліч історій про те, як «Шермани» лупили по «Пантері» і, влучаючи, не могли завдати їй шкоди.
Загалом німці будували справді чудові танки, і круппівську броню теж було не зрівняти з совковою, але фокус був у тому, що після висадки в Нормандії американська артилерія і танки практично не мали бронебійних снарядів, які мали сердечники з карбіду вольфраму. А не було їх тому, що в США не могли виготовляти їх через ліцензійну угоду американського виробника та німецького власника ліцензії на цей сплав. Тут ми не будемо занурюватися глибше в цю тему, бо раніше це робили, а просто наголосимо на тому, що йшлося не про торгівлю якимось інвентарем чи продуктами харчування, а про ключові елементи військових технологій. У результаті американським танкам практично не було чим знищувати німецькі танки.
Але повернімося в наші часи. У курнику залишилося кілька десятків компаній із відомими іменами: «Данон», «Ашан», «Леруа Марлен» та низка інших, не менш знаменитих брендів. Ну, а в банківському секторі єдиним і міцним опортуністом став австрійський «Райффайзен». До того як лапті пішли в юань і крипту, цей банк був мало не єдиним місцем, через яке йшов основний потік валютних платежів.
Але після того як війна затяглася, прутін змінив законодавство таким чином, щоб діяв принцип «Вхід – рубль, вихід – два». Деякі компанії вже й раді б вийти, але вже виявилося пізно. Нещодавно стало відомо, що ті самі торговельні мережі, які трималися до останнього, просто віджали і передали правильним людям, і часто з якимись північнокавказькими іменами на кшталт Рулон Обоєв або Бідон Помоєв. А тепер справа дійшла і до «Райффайзену». Але його вирішили роздягнути за класикою.
Так, після 2022 року, російські грошові мішки стали позбуватися своїх активів за кордоном, щоб ті не потрапили під блокування і можливо – конфіскацію. Знаючи цю ситуацію, спритний банк вирішив поклопотатися і у 2023 році хотів купити за 1,5 мільярда євро акції австрійського будівельного концерну Strabag у російської компанії «Расперіа», яка належала на той момент російському бізнесменові Олегу Дерипасці.
У травні 2024 року RBI відмовився від купівлі акцій Strabag через тиск з боку Вашингтона, і «Расперіа» звернулася до суду рф, вимагаючи компенсацію. Ми ж пам’ятаємо про те, що «Райффайзен» не пішов із росії, а отже – перебував у російській юрисдикції. Тому Дерипаска вирішив нагнути банк у вигляді неустойки за відмову від купівлі його активів в Австрії. Нагадаємо, центральний офіс банку «Райффайзен» розташовано якраз в Австрії. І вийшло, що австрійський банк вирішив в Австрії купити активи австрійського концерну, але потім передумав, а до суду на нього подали в росії.
(Далі буде)