Про жадібність і фраєра (Частина 2)

Автор: anti-colorados

У цьому випадку спрацювала стара добра істина «Жадібність фраєра згубила», причому навіть не двічі, а тричі. Рахуємо. Вперше жадібність змусила банк залишитися в курнику, коли всі інші звідти мчали, як із чумного барака. Саме жадібність затримала вихід. Вдруге банк вирішив взяти участь у «дешевому розпродажі» і при нагоді за мізер купити будівельні активи Дерипаски в Австрії, але – не зрослося, і банк отримав позов у курнику просто тому, що в нього там була дочірня компанія. Але це – не все.

У банку вирішили зробити хід конем, і якщо позивач подав свій позов до підконтрольного йому суду, то банк вирішив подати свій позов, у якому зажадав від структури Дерипаски відшкодування збитків, які виникли або могли виникнути в результаті рішення російського суду, що й зробив у 2024 році. А у 2025 році за судовим рішенням з рахунків російської дочки банку на користь позивача було списано два мільярди євро. У таку суму оцінили душевні хвилювання Дерипаски з приводу того, що банк відмовився купувати його активи.

Тут важливе те, що на рахунках банку в росії були ці гроші, а тому там було що списувати. А що б там він не виграв у Австрії, взяти вже буде нічого. Але на цьому справа не закінчилася. Виявляється, що в постанові про відкриття судового провадження російським судом було виписано заборону на розгляд усього цього спору або його частини в судах іноземних юрисдикцій, а як ми знаємо, «Райффайзен» звернувся до судової інстанції Австрії.

І ось з’явилося повідомлення про те, що сьогодні, у вівторок, 20 жовтня, суд Калінінберга зобов’язав російський Райффайзенбанк виплатити судову неустойку у розмірі 342 мільйони євро в рамках спору з російською компанією МКАО «Расперіа», пов’язаною з австрійською будівельною групою Strabag. Простіше кажучи, суд оштрафував банк за те, що той звернувся до іноземного суду всупереч судовій забороні, виданій під час основного судового процесу. І можна не сумніватися в тому, що цю третину мільярда євро буде списано з рахунків банку в курнику, якщо вона на них є. Як казав герой старого фільму: «Ловкость рук и никакого мошенничества». Відбирання грошей проведено не у формі брутального пограбування, а під цю справу підкладено судові рішення. Інша річ – що це за суди і в якій країні, але ж банк знав, у якій країні він продовжує працювати, незважаючи на те, що колеги заткнули носа і змилися звідти навіть за умови втрати якихось своїх активів. Ба більше, вихід з курника виробничих компаній, які мали там свої виробничі потужності, стався в режимі – краще втратити це, ніж втратити потім, але більше. А щодо банку, то йому було просто вивести звідти гроші, в результаті втративши лише офісні приміщення та обладнання.

Погодьмося, це зовсім не те, що втратити величезні цехи з дорогими верстатами та іншим. Проте жаба виявилася настільки величезною, що банк залишився і вирішив, що він діятиме по один бік із шахраєм, граючи в наперстки на одну руку. Але реальність виявилася дещо іншою. Його не просто обдерли на два з лишком мільярди євро, а зробили це двічі та послідовно. І ще невідомо, чи всі козирі виклали московські шахраї.

І ось зараз ми спостерігаємо за тим, як чубатий шахрай вирішив теж потрусити старовиною і спробувати зіграти все в ті ж наперстки, зайнявши місце, що звільнилося після «Райффайзену». Напевно, він вважає себе спритним бізнесменом і досвідченим шахраєм, але зауважимо, він також себе вважав і видатним переговорником, а з’ясувалося, що в переговорах він – повний нуль. Якщо в першій каденції об нього витирали ноги, то в другій на нього відверто справляють потребу, і схоже на те, що йому це подобається. Ну що ж, про смаки не сперечаються, і якщо він усіх запевняє, що це божа роса, то нехай воно так і буде.