Незвичний погляд. Про дві підробні монети (Частина 2)

Отже, маємо згадки про як мінімум троє племен, які жили на території сучасної України, і про як мінімум дві війни римлян із цими племенами. На заголовному зображенні подано фрагмент карти Римської імперії станом на 125 рік нашої ери, на якому, зокрема, показано розселення венедів, скіфів, сарматів та аланів. На карті нанесено кордони Римської імперії та держав-сателітів. У нотатках до карти вказано, що венеди включали Україну, Білорусь, Польщу, Литву, Словаччину, Чехію. Про племена, які потім утворили московію, тут не йдеться абсолютно, зауважте.

У нижній частині карти показано розселення скіфів, а через кордон від них – сарматів. Про них Вікіпедія каже, що на рубежі IV–III століть до нашої ери під тиском сарматів значна частина скіфів залишила обжиті землі й перебралася до Кримського півострова, решту сармати здебільшого підкорили та асимілювали. Подекуди скіфи відомі аж до III століття нашої ери (тобто в період, який нас цікавить), і невеликі держави так званих пізніх скіфів зберігалися, зокрема, на території Криму та нижньої Наддніпрянщини (таку державу скіфів з кордонами на північ від Криму якраз і позначено на карті).

Нарешті, алани, з якими воювала Римська імперія у ІІ столітті, – це іранські племена, які кількома хвилями рухалися на захід, і у І–ІІ століттях кочівники дісталися до Причорномор’я, де їхні поховання фіксуються одночасно з сарматськими. Тобто всі ці племена, які жили на території сучасної України у І–ІІ століттях, суто географічно могли контактувати з римлянами (і історія підтверджує такі контакти).

Щодо їхніх видів занять, які нам цікаві в аспекті виготовлення підробних монет, то про венедів повідомляється, що (1) їм доводилось вести війни, зокрема проти Риму; (2) вони досягли високого рівня у видобуванні та обробці металу; (3) у них була розвинена торгівля. Про вправність скіфів у металообробці може свідчити їхня Золота пектораль, виготовлена ще у IV столітті до нашої ери, і одним з місць виготовлення називають Пантікапей (місто на місці сучасної Керчі). Щодо аланів, то основними галузями їхнього господарства було кочове скотарство в поєднанні з землеробством, а згодом – і з ремеслами. А про сарматів сказано дещо інше: їхня військово-грабіжницька економіка включала збір данини, пограбування, работоргівлю, контроль над товаропотоками і найманство.

Тобто в кожного з цих племен могли бути контакти з римлянами і більшою чи меншою мірою – можливості роботи з металом, виготовлення підробки та її подальшого використання. І щоб відчути нестандартність цієї події, уявіть, що ці монети виготовили на території, скажімо, сучасної Польщі чи Румунії, – таке сприйнялося б як звичний факт. А тут про себе заявили племена з території України, мовляв, ми теж таке можемо.

Звісно, за сучасними мірками, виготовлення фальшивих грошей – це кримінальний і неетичний вчинок, але в історичному аспекті він так само промовистий, як і графіті Софії Київської, де, по суті, люди псували стіни храму своїми написами.

Ось такі мої міркування про ці підробні монети та їхню можливу цінність.

Але це ще не всі цікавинки цієї знахідки. Тут я, звісно, спрямую вашу увагу трохи в іншому напрямі, шановні читачі, але він не менш важливий. Цю статтю було оприлюднено на сайті Збройних сил Швеції, на сторінці про Готландський полк. Перше речення статті скаже не тільки про повагу до історії, а й про причину розкопок: «Через те що Готландський полк розширюється, археологи повинні дослідити нові території, перш ніж їх забудовувати». Англомовна стаття, створена на основі повідомлення зі шведського сайту, уточнює, що йдеться про розширення полку біля стрільбища Тофта. А монети знайдено під час дослідження фундаменту будинку, розташованого поруч із гаражем для військових автомобілів. Про значення Готланду для сучасної великої політики, зокрема для контролю Балтійського моря, вже йшлося у статтях шановного Anti-Colorados’а. І ось полк розширюється…