Авторка: Світлана
Напевно, ви вже звикли, шановні читачі, що в назві кожної моєї статті перші слова – «Незвичний погляд». Тож хочу поділитися саме такими незвичними міркуваннями.
Сьогодні ми відзначаємо День захисників і захисниць України. Зміст свята, його важливість, вшанування людей, які тримають наше небо дуже дорогою ціною, – це не обговорюється, бо всі вони варті поваги і вдячності. А от назва цього дня викликає мимовільний спротив, мовляв, попередня назва – «День захисника України» – була коротшою, зручнішою і начебто передавала ж те саме.
Але в цій доповненій та довшій назві я побачила кілька плюсів.
Те, що підкреслено роль жінки-захисниці на війні, – це перший плюс. Так, жінка може бути влучною, витривалою, просто незамінною, але якщо відкинути те, що вона опановує і до чого в неї є хист, залишається її унікальна природа – жінка народжує дітей. І, на мою жіночу думку, та, хто дає життя, іноді – дуже дорогою ціною для власного здоров’я і життя, за логікою Всесвіту, не мала би брати участь у подіях, які це життя віднімають, бо це – протилежні речі. Проте якщо жінка таки йде на війну, де захищає свою Батьківщину, а не нападає на іншу, – вона варта згадування в назві цього свята.
Другий плюс у цій назві пов’язаний із тим, що жінкам на війну йти не настільки обов’язково, як чоловікам. І от на тлі всіх тих чоловіків, які втекли до теплих і мирних країв, згадування жінки – «День захисників і захисниць» – звучить як певне глузування з цих ухилянтів. Так, вони – захисниці, хоча могли не туди йти, і взагалі – дивись попередній пункт, а ви хто?
Такі мої міркування щодо включення захисниць до назви цього свята. Тепер до жіночої логіки додам ще філологічної.
По-перше, добре, що «захисники» і «захисниці» – це множина, а не однина. Бо це не професія, яка згадується у професійних святах, як День геолога, банкіра, медичного працівника і так далі. Ми вшановуємо цих людей не за їхню професію механіка, стрільця, навідника, а за місію – захищати Україну. І, на мою думку, така відмінність у формі (множина проти однини) певним чином підкреслює відмінність у змісті.
Щодо називання осіб за професіями, то свого часу я спробувала проаналізувати цей аспект у кількох статтях на ЛО. Як ви пам’ятаєте, назви професій подано практично всі (з кількома винятками) в чоловічому варіанті, який охоплює і жінку, і чоловіка. Так їх внесено до відповідного державного реєстру, і їхня уніфікованість важлива для тарифної сітки, трудового стажу, нарахування пенсії та інших милих серцю речей. З іншого боку, коли йдеться про конкретну людину, то її цілком можна назвати, як-от мене, – авторка, – ви ж звикли і вже воно й не ріже слух, чи не так?
Я веду до ось такої суб’єктивної думки. Якщо не йдеться про конкретну людину, а про якусь групу за видом занять чи професією («учасники», «студенти», «працівники» тощо), зручніше називати цих людей у чоловічому варіанті. І тільки для двох конструкцій винятки мені видаються логічними – «пані та панове» і «захисники і захисниці».
І в цієї конструкції є ще одна дуже правильна риса. Якщо на урочистостях першими звертаються до жінок, а потім – до чоловіків («пані та панове»), то у справах, пов’язаних із небезпекою та війною, першими повинні йти чоловіки, а жінки – за ними, і ніяк не навпаки. Ми ж не москалі, щоб ховатися «за спинами жінок та дітей». Тому ця послідовність (захисники і захисниці), на мою думку, правильна, хай і суперечить якимось ідеям гендерної рівності.
Отакі мої дуже суб’єктивні думки щодо цієї назви. Тож усіх захисників і захисниць вітаю з вашим святом. Тим, хто воює, – стійкості, удачі і захисту. Пораненим – одужання і наснаги до життя. Загиблим – легкого неба. Всім нам – Перемоги.
Це погано, що жінки змушені захищати країну у бойових підрозділах.
👏
Тому ця послідовність (захисники і захисниці), на мою думку, правильна, хай і суперечить якимось ідеям гендерної рівності.
Дивнє додавання наприкінці. Яким чином це суперечить гендерної рівності, якщо чоловіків на війні просто більше кільксно?
З іншого боку у нас дві позиції в реченні і одночасно два слова на першу позицію не поставиш, тому питання не гендерне, а філологічне, хоча це теж навряд.
Я вважаю, що саме те, що в назві свята є і захисники, і захисниці, робить цю назву гендерної рівною. Я також вважаю, що обраний для назви свята порядок слів, ніяк не ображає жинок чи якимось чином підкреслює домінування чоловіків.
“Авторка”, “лікарка”, “робітниця”, “захисниця” і подібні до них фемінітиви – як на мене, звучать дуже органічно для української мови. Але от вигадані гендерно стурбованими особинами слова-покручі, типу: “синоптикиня”, “невропатологиня”, “епілептикиня” і т.п. треш – навертають на нудоту! А “членкиня” – взагалі звучить як матюк ))).
Добре, що не “захисникіня”!
Згадуючи англійську мову і переклад MEMBER на неї українського слова, що означає участь у співтоваристві чи групі за певною ознакою – член чи членкиня – нагадаю, що для обох гендерів/статей у третій особі речення звучить однаково:
He is member of …
She is member of …
Тобто, відсутній рід у слові member!
Як і у словах: вчитель teacher, користувач user, водій driver тощо.
А у нас хтось чомусь з якогось моменту придумали неологізми – членкиня, педагогиня, психологиня, сексологиня (а хірургиня – ще не чув, ні!)…
Справді цікаво, яка ж саме психологія рухає такими творцями слів і чому ?
От що змінює у жінці, якщо її професію назвати психолог, педагог, сексолог, хірург, а не тими фемінітивами ? Невже, оперувати не зможе і їсти, життя буде не миле, якщо назвати не хірургиня, а хірург, і т.д.
Ні, не психологія рухає такими людьми, а психіатрія! Якийсь дуже сильний комплекс меншовартості, котрий вони намагаються ось таким дивним чином чи то заглушити, чи то компенсувати.
Необхідність у створенні нових (а, можливо, відтворенні давно забутих) виникає при переході на новий рівень культури взаємовідносин, для прояву взаємоповаги. Очевидно, що в кожній мові є відмінності, пов’язані з структурою речення, часовими змінами, традиціями, тощо. Ось тут я б не порівнював англійську мову з рядом слов’янських. Достатньо переглянути, як Гугл перекладає на різні мови тестові слова, до прикладу, “член, членкиня, ректор, ректорка, колега, колегиня” – результат однаковий в обох гендерних варіантах. Однак, як тільки їх доповните такими словами як “шановний” з іменами, починаються цікаві відмінності – вартує побавитись з Гуглом. Отже, коли треба виділити професійні ознаки, то термін однаковий, що й вимагається при формуванні класифікаторів. Зовсім інша картина виникає, коли звертаєтесь до певної особи (člene – členka, kolega – kolegyně, kolego – koleżanko, Recteur – Rectrice, Rektor – Rektorin, Kollege – Kollegin) – хоча в англійській мові, як і в російській, такого поділу чомусь нема. Уявіть собі оголошення конкурсу на посаду ректорки, та заяву на ім’я вже відомої людини, ректора за посадою. Щодо “членкині”, розумію, що смішно декому, то давайте згадаємо, як у свій час сміялись над “членами” і “членовозами”. Тому тут як кажуть, є два кінці. Люди звикають не тільки до цього, а з часом спокійно сприймають, а коли мають настрій, то й розігрують слова в анекдотах. Таке життя – щось залишиться у спілкуванні, а щось забудеться.
За слово медикиня одна стурбована журналістка отримала у табло від головного медика дивізіону. Як ви мабуть зрозуміли цю посаду займала жінка.
Мабуть, була медичка 🙂
Я не знаю, кого мав на увазі пан Strelok17, але ось, наприклад, ставлення до цього питання Катерини «Пташки» Поліщук з батальйону «Госпітальєри», а після повернення з полону — з 59-ї окремої штурмової бригади: https://www.facebook.com/permalink.php?id=100086278774417&story_fbid=pfbid02t15jb3fYRfXW3b7DP3a4iJWiKGSUYGowetKfvWFRvADQQDS7gaHtvx9uaWJ8hPCKl
Я Вас не знаю, пане Сергію, але боюся, як би Ви не були на Її тлі просто писаком (з повагою до Вашої любові до ґендерних термінів).
> Якщо не йдеться про конкретну людину, а про якусь групу за видом занять чи професією («учасники», «студенти», «працівники» тощо), зручніше називати цих людей у чоловічому варіанті.
«Студентство». Середній рід. Охоплює всіх. Нікому не завдано ані образи, ані приниження.
Шановний пане Olexa (чи все ж Olexo?).
Якщо Ви перейшли на особистості, то у мене складається враження, що Ви чимось стурбовані. Я вже неодноразово спостерігаю за Вашими дописами, у яких Ви свої фантазії, чи як Вам здається, хитромудрий хід думок, намагаєтесь приписати іншим дописувачам, які змушені згодом виправдовуватись. З якого бодуна Ви мене звинуватили в «любові до ґендерних термінів», не знаю. Так діють провокатори. Можливо до цього ще додаються й проблеми з сприйняттям іронії та сарказму, якщо Ви не побачили «посмішку» у кінці мого попереднього допису. Це означає, що й «медикиня», так і «медичка», які не є притаманними в українському мовленні, також не дуже співзвучні й для мене. Якщо своє відношення демонструють інші дописувачі, то це треба лише вітати та підтримувати конструктивну дискусію. Якщо Ви натякаєте, що хтось нав’язує нові граматичні норми, то я можу тільки погодитись, що є певний тиск, але він не зобов’язує Вас особисто негайно йому підкорятись.
Сподіваюсь, що Ви чули про теорію Дарвіна, яка описує шлях розвитку живого світу. Я не є фахівцем з філології, але не здивуюсь, якщо існує подібний закон розвитку та виживання нових словоформ. Якщо пропонуються нові слова для відображення певних явищ у природі, у відносинах між людьми, тощо, то вони можуть бути відразу сприйняті, можуть пройти важкий і довгий шлях до визнання, а можуть бути відхилені та увійти в історію як невдалий приклад. У наш час, коли Україна та українці шукають своє місце в історії людства (так, саме так, ще шукають!), не повинно дивувати, що у цих пошуках можуть виникати не завжди вдалі спроби. Ще не вистачало, щоби між нами виникали конфлікти на мовному тлі із застосуванням силових засобів. Якщо запропоновано щось нове, чи незвичне, чи відновлено давно забуте, чи згодом перекручене на москальський лад, то якщо: 1) сподобалось – тоді вживаємо; 2) не подобається – висловили своє відношення та відхилили; 3) не визначились – тоді довіряєтесь іншим співрозмовникам. Ось так має бути не тільки з мовою.
Ви пишете, що мене «не знаєте» – напевно, це й на краще, що не знаєте, як і я Вас. Тому прошу більше не реагувати на мої дописи, а я зобов’язуюсь не відповідати на Ваші.
Прощавайте, щасти Вам і мирного неба над головою!