Авторка: Світлана

Сьогодні – Міжнародний день перекладача, і цьогоріч я вже вдруге зустрічаю його в товаристві ЛО. Я рада, що маю змогу бути корисною в такій цікавій і важливій справі, як переклад текстів на цьому сайті. Тож, користуючись нагодою, хочу поділитися деякими роздумами про два аспекти моєї роботи.

Один із них – як (наскільки якісно) я перекладаю. Тут пропустимо механіку процесу, бо якщо переклад «гладенький», тобто все гаразд, то наче так і треба, правда ж? А от коли погляд чіпляється за якесь неправильно вжите слово, тоді ви висловлюєте свої враження в коментарях. Я вже писала колись, що вдячна вам за коментарі та уважно їх читаю, бо вони допомагають не тільки мені, а й іншим читачам побачити помилку в тексті, а крім того, вони часто є поштовхом до цікавих мовних пошуків, які я подаю вже у власних статтях.

І нарешті, найважливіше питання – що саме перекладається. Тут є ризик того, що невдалий переклад відволікає увагу від змісту статті. Цей ризик я дуже чітко усвідомлюю, тому намагаюся, з одного боку, бути якнайближче до оригіналу і до авторського стилю, з іншого – враховувати літературні норми української мови. Проте з боку читача повинні бути певні зусилля для того, щоб не проґавити те, що хоче сказати автор, хай навіть його слова перекладено не так, як очікувалося. І ось ці міркування хочу пояснити на прикладі нещодавно перекладеної історичної статті.

Отже, 17 вересня на ЛО було розміщено переклад статті «Самовикриття?», оригінал якої датовано 10 травня 2022 року. І до всіх трьох частин статті було лише два коментарі, і стосувалися вони не її змісту, а перекладу. Звісно, відсутність коментарів саме до змісту зовсім не означає, що стаття не зачепила або не зацікавила. Я припустила, що читачі прочитали цю статтю, і вона «зайшла», а от до перекладу були запитання. Про зміст – трохи згодом, а зараз про переклад.

Власне, коментарі стосувалися одного речення з тексту. Перший коментар: «Росія щойно випустила керівництво з геноциду для своєї війни проти України.» – керівництво з геноциду? Серйозно? При всій повазі до роботи перекладача, читати українські переклади, невичитані після машини, стає іноді «пекельними борошнами», бо немає перед очима російськомовного оригіналу». В дужках зауважу, що до іншої статті був коментар практично протилежного змісту: «Краще перекладали б механічно, було би менше русизмів». А десь між цими полюсами – я і мої перекладацькі зусилля.

Повернімося до статті. Її майже половину становить переклад англомовної статті Тімоті Снайдера про вже згадане «керівництво з геноциду». Англійську статтю переклав російською bhagavat das, тож мій переклад саме цієї частини тексту був уже «другою похідною». Знаючи підступність «перекладу з перекладу», який легко може перейти в дитячу гру «Зіпсований телефон», я намагалася виконати свій переклад максимально близько вже до цього тексту. І речення, до якого читач надав коментар, було найпершим у статті Тімоті Снайдера. У цьому реченні мене не збентежило нічого, бо російський переклад (для мене – оригінал) був таким: «Россия только что выпустила руководство по геноциду для своей войны против Украины».

Могло бути трохи незвичним вживання слова «керівництво», але в українській мові це слово також уживається на позначення певного настановчого документа: до техніки зазвичай додається «керівництво з експлуатації», а освітянам відомий термін «методичне керівництво». Крім того, багато міжнародних документів, які в оригіналі названо guidelines, в українському перекладі теж мають назву «керівництво».

Інше, що могло занепокоїти автора коментаря, – це трохи незвична (щоб не сказати – кострубата) будова речення. Хочеться якось по-іншому передати і наповнити словами оцю компактну конструкцію «для своєї війни». Але така особливість англійської мови: ми детальніше передаємо зв’язки між словами, розлогіше будуємо речення, а тут три слова – і повинно бути все зрозуміло. Ті, хто мав справу з перекладами текстів російською, українською та англійською мовами, підтвердять, що російський текст при перекладі українською трохи втрачає в обсязі, а в перекладі англійською – ще більше.

(Далі буде)

Від Svitlana

3 коментар до “Незвичний погляд. Деякі роздуми про переклад (Частина 1)”
  1. Подібні технічні документи згідно з діючими ДСТУ мають назву “Настанова щодо експлуатування”

  2. Це був мій коментар про “керівництво”, пані Світлано. Вітаю з професійним святом.
    Але, не зважаючи на ваші пояснення, залишуся зі своєю, можливо, “старосвітською” думкою, що більш доречним у зазначеному реченні було б слово “інструкція” – “інструкція з геноциду” – оскільки слово “керівництво” зазвичай вживається у іншому контексті – керівництво підприємства, установи, партії etc. Пан Микола Зарицький, який викладав теорію перекладу на нашому курсі, завжди звертав увагу студентів на обережне ставлення до кальки у перекладах. На мою думку, це саме той випадок.

  3. Доречніше було б “руководство по геноциду” перекласти як “настанова з геноциду”. Бо, читаючи українською “керівництво” – в першу чергу спадає на думку якась організована група людей, котра займається процесом керування чогось, а ніяк не книга. А от всі книги, котрі російською є “Руководствами” – українською будуть “Настановами”. Хоча є й російський термін: “Наставление” (напр.-Наставление по стрелковому делу).
    Інколи я зустрічаю в текстах, перекладених українською з російської такі слова, які начеб-то є прямим українським аналогом російського слова, але будучи механістично вжитими в українському реченні – вони абсолютно втрачають той зміст і значення, які мали в російському.
    Так, недавно, читаючи зведення з фронтів, прочитав: “українські підрозділи ВІДОБРАЗИЛИ атаку російських військ у напрямі… (с)”. І мене відразу перемкнуло від думки: що значить “відобразили атаку”..? Трохи згодом я збагнув, що це так було перекладено російський вислів: “отразили атаку (с)”. Але якщо “отражение в зеркале” абсолютно можна передати як “відображення в дзеркалі”, то “відображення атаки” аж ніяк не може бути її “отражением” в російському розумінні! Бо українське “відображення” – це означає, по суті, СТВОРЕННЯ якогось образу. І так, дзеркало створює візуальний образ тієї людини, яка стоїть перед нею. Але російське “отражение” – це більше від слова “разить” (див. також – сразить, поразить), що абсолютно не є створенням якогось образу, а є означенням дії ВІДБИТТЯ або ПОБИТТЯ чогось.
    Тому, не дивлячись на певну аналогічність та співзвучність українського “відображення” до російського “отражения” – ці слова НЕ Є повними аналогами. І тому словосполучення “отразили атаку”- куди точніше перекладалося б словосполученням “відбили атаку”, а не у прочитаному мною варіанті.

Коментарі закриті.