Декілька днів тому у Німеччині пройшли дострокові парламентські вибори. Відбулися вони, оскільки правляча коаліція розпалася, а у державі, що має парламентську форму правління, це призводить до позачергових парламентських виборів, щоб новий склад Бундестагу міг створити новий уряд, а по факту – нову правлячу коаліцію. Воно так працює тому, що жодна з партій не може набрати 50% плюс один мандат для того, щоб сформувати уряд самостійно. Наш досвід показує руйнівні наслідки формування монобільшості у Верховній Раді, а тим більше, коли ця більшість – безвідповідальна, недолуга і ненажерлива.
Дуже швидко вона сягає такого градусу нахабства, що на це навіть бридко дивитися. А от нахабство виникає саме з того, що маючи монобільшість, партія-переможець може не зважати на думки і пропозиції колег з інших партій. Тобто, всередині парламенту немає дискусій і пошуку збалансованих рішень. В такому випадку формується ганебний вигляд парламентаризму, який є підґрунтям для численних зловживань і прийняття хибних рішень.
А от у Німеччині такого немає і тому невдовзі там почнуться перемовини про формування правлячої коаліції і уряду. Навіть та партія, яка має право на формування коаліції, завдяки більшості зібраних голосів на виборах, змушена домовлятися з партнерами. Це стимулює парламентарів і потребує від них демонстрації професіоналізму, гнучкості та вміння домовлятися.
Отже, вибори в Німеччині лишилися позаду і тепер є усі підстави для аналізу ситуації не лише в самій країні, але в ЕС, НАТО і загалом – в світі. Адже Німеччина є одною з найбільш потужних індустріальних країн світу і її політична вага и вплив не відповідають її економічному потенціалу. Судячи з перших заяв керівництва ХДС/ХСС, можна припустити, що незабаром мають відбутися великі зміни, про які варто поміркувати.
Так, перше, що впадає в око, при аналізі підсумків виборів, це розподіл голосів, які німці віддали за переможців і їхніх основних конкурентів – правих популістів з «Альтернатива для Німеччини». Взагалі, розподіл голосів, згідно виданню DW, виглядає наступним чином:
«Консервативний блок ХДС/ХСС, кандидатом у канцлери від якого висувався Фрідріх Мерц (Friedrich Merz), виграв вибори, набравши 28,5 відсотка. Друге місце з 20,8 відсотка посіла ультраправа партія “Альтернатива для Німеччини” (АдН), частково визнана екстремістською. Соціал-демократи на чолі з канцлером Олафом Шольцем(Olaf Scholz) отримали лише 16,4 відсотка, Зелені – 11,6 відсотка. У Бундестаг також пройшла Ліва партія, несподівано набравши 8,7 відсотка».
Відповідно до цих результатів партії отримають відповідну кількість депутатських мандатів, і попередньо це виглядає наступним чином:
Якщо умовно розділити політичний спектр на лівих, правих і центристів, то можна констатувати, що лівим завдано нищівної поразки, а праві – навпаки, дуже сильно зміцнили свої позиції. Інша справа, що ХДС/ХСС займають нішу класичних консерваторів, а от АдН – це дещо інше. Вони являють собою ультраправих популістів з екстремістським ухилом. Тому хоч формально вони і знаходяться на правому фланзі політичного спектру, але стоять окремо і дуже сумнівно, що комусь таки спаде на думку обʼєднуватися з такою силою, від якої очевидно тхне часами Третього Рейху.
(Далі буде)