Прямо зараз відбувається те саме, єдина відмінність поточної ситуації від тієї полягає в тому, що пʼять років тому, контра москві виступила країна, яка є не лише могутнім експортером нафти, але і лідером значної частини країн експортерів, а в поточній ситуації Україна. Ба більш, перший варіант мав такий собі вигляд жорсткого варіанту торгівельної війни, а Україна трощить російську армію в ультимативній формі війни, а саме – війні високої інтенсивності. І от Трамп знову рятує москву від ще більшої і безумовно – ганебної поразки. Але…
Якщо ми зосередимося на пуделі путіна, ми безумовно і навмисно, звузимо власну точку зору до втрати усієї картини, а вона має декілька окремих сцен. Ми оберемо лише частину останніх, які охоплюють приблизно сторічча. Отже, 30-ті роки минулого сторічча. До Штатів безумовно доходить інформація про те, що більшовики творять з Україною, знищуючи мільйони людей голодомором. І в цей же час, саме США відбудовують Сталіну військову промисловість. Якби вони цього не зробили, ще невідомо, яка далі пішла б історія, адже відомо, як Сталін сприяв приходу Гітлера до влади.
Наприкінці 1941-го, США розповсюджують Лендліз на СРСР і ще раз рятують цю істоту від неминучого краху. Тут нема сенсу ще раз згадувати все те, без чого військова промисловість більшовиків загнулася, але просто зауважимо, що на той час вони втратили не лише значну частину промислового обладнання, яке і компенсували США, але недоступними стали деякі копалини і матеріали, необхідні для виробництва пороху та вибухівки. Ми зараз на власному досвіді знаємо, що таке снарядний голод, або дефіцит набоїв. Так от, якби Штати не задовольняли потреби радянської промисловості, яка випускала зброю за Уралом, більшовикам банально не було б чим стріляти.
І от ми наближаємося до наших часів. Процес розпаду СРСР мав йти глибше, ніж поділ на окремі республіки. Потенціал процесу був надзвичайно високим і тим не менш, на сльозні умовляння Єльцина, Штати, а саме – президент Буш старший, припинили цей процес, запустивши просто титанічну операцію гуманітарної допомоги. Саме вона втримала ситуацію від соціального вибуху, який не залишив би від федерації каменя на камені. А Єльцін дуже швидко «повернув» цю допомогу, ледве не почавши пряме зіткнення з американцями в колишній Югославії.
Це була активна допомога США, а пасивною можна вважати відсутність адекватної реакції Вашингтона на те, що росіяни втопили у крові вже незалежну Ічкерію. Вони не помітили відвертого геноциду. Ті події були вже при Клінтоні. Далі – Буш молодший проковтнув війну в Грузії, а його наступник Обама, виголосив еру нових відносин з росією, дав цьому назву «перезавантаження». І це при тому, що не всі рани ще загоїлися. Той же Обама ніяк не відреагував, а ні на початок війни Путіна з Україною, ані на геноцид путіна в Сирії. Ну а далі – почалася перша каденція Трампа, про що було написано вже досить багато. Але що зробила адміністрація Байдена? Звичайно, ми завжди будемо безмежно вдячні дідусю Джо за допомогу, завдяки якій ми встояли, але ми могли перемогти, якщо б така воля була у Вашингтоні, а її не було.
А звідси випливає послідовна позиція США, які не дають росії розвалитися і припинити своє існування. Так, Трамп це робить у найбрутальнійший і відвертий спосіб, але по суті, він не робить нічого відверто нового. Якщо ми бачимо всю цю картину, то відпадають питання про кротівню Трампа, адже те саме, хай і у якийсь інший спосіб, робило багато президентів США. Єдиний, хто відверто жадав краху цього курника, був Рональд Рейган, але він не встиг на момент розпаду совка. Якби він обіймав першу посаду влітку 1991 року, все склалося б інакше.
Але загальна тенденція очевидна. Доречі, ядерна зброя, теж не є вирішальним чинником, оскільки США діяли в тій самій парадигмі ще до того, як більшовики отримали ядерне озброєння. Єдине, що може бути як варіант мотивації Штатів, страх того, що на цьому просторі може зʼявитися щось гірше за те, що там є зараз. І загалом, ця теза має своє практичне підтвердження. Просто згадаємо, що трапилося на тому місці, де були диктатури в Іраку та Лівії, а також, що спіткало Афганістан. Тобто, для того, щоб щось знести, треба розуміти, що залишиться на тому місці і чи не буде воно нести ще більше небезпеку ніж те, що є зараз і що вже більш менш вивчено і зрозуміло.
Так, ці роздуми не дають прямої відповіді на усі питання, але вони дають можливість побачити всю картину, принаймні більшу і основну її частину. Ну а якщо хтось має усі відповіді, що ж… усім буде цікаво з ними ознайомитися.