Мафія проти Рейху (Частина 6)

І ось навесні наступного, 1943 року постало питання про висадку союзних військ на Сицилії. Project Underworld уже практично досяг своєї мети, але командування попросило вивчити можливість його продовження для забезпечення висадки на Сицилію.

Після зустрічі керівництва союзників у Касабланці 14 січня 1943 року стало зрозуміло, що після того як було звільнено Північну Африку, висадка союзних військ в Італії стала нагальною необхідністю. Але водночас стало зрозуміло й те, що на цьому театрі військових дій, який вважався зоною відповідальності Великої Британії, практично немає джерел інформації, необхідних для планування великої операції, тим більше – з висадкою масованого морського десанту.

І тоді американці взяли на себе підготовку операції, включаючи етап бойового планування, що передбачає збір розвідувальної інформації. Відділ морської розвідки, який вів операцію Underworld, створив спеціальний підрозділ F-Target Section, якому й було доручено провести розвідку для забезпечення операції з висадки військ на Сицилію.

Коли Лакі Лучано розповіли про план висадки десанту на Сицилію, йому ця ідея дуже сподобалася, і він навіть сказав, що сам готовий вистрибнути з парашутом, щоб звільнити Сицилію. В будь-якому разі, він дав згоду допомогти всім, чим можливо, у цій ситуації. Для виконання своєї волі на Сицилії Лучано призначив лейтенанта Джо Адоніса, який вступив у контакт з доном одного з нью-йоркських кланів Вінченцо Мангано, який мав найщільніші зв’язки з сицилійськими сім’ями та підтримував торгівлю, незважаючи на війну.

Тож своїми каналами Вінченцо Мангано передав своїм людям на Сицилії, що Адоніс – людина Лакі Лучано і що йому слід надавати миттєву та будь-яку допомогу, без найменших запитань. Як потім згадував Меєр Ланскі, Адоніс умів грати свою роль на відмінно і коли вже на Сицилії виникали питання з місцевими донами, він просто робив засмучене обличчя і казав, що Лакі Лучано буде дуже засмучений тим, що тут його слова не знайшли розуміння. І одразу все ставало на місце.

Підсумком стало те, що розвідка отримала не тільки те, що хотіла отримати з даних про Сицилію, а й набагато більше. Крім того, Адоніс розгорнув таку діяльність, що місцеві дони виставили своїх людей, щоб ті забезпечили підтримку військам, які висаджувалися, і вдарили по окупанту з тилу.

Мало того, у в’язницях США було проведено кастинг італійських мафіозі, яким було запропоновано взяти участь у звільненні Сицилії, на що дуже багато хто дав згоду. Для цього їх перекинули в алжирський Мерс-ель-Кебір, де вони проходили підготовку до дня «Д», коли розпочалася операція «Хаскі». Через те що на острові вже чекали вторгнення, там самотужки вивели з ладу обладнання військових, і висадка пішла просто як за підручником. З 10 липня 1943 року в районі рибальських селищ Ліката, Гела, Марзамемі і Пачіно впродовж трьох днів висадилися 7-а армія генерала Джорджа С. Паттона і 8-а армія генерала Бернарда Монтгомері у складі 181 тисячі осіб, 600 танків, 14 тисяч різноманітних допоміжних машин і понад 1 500 артилерійських гармат. Серед перших, хто штурмував пляжі Сицилії, були офіцери морської розвідки з групи Хаффендена.

Усе пройшло настільки вдало, що закинуті вглиб острова повітряні десантники за підтримки місцевих бійців, заздалегідь підготовлених людьми Лакі Лучано, захопили штаб військово-морського угруповання противника з усіма кодами, шифрами та іншими таємницями. Безумовно, взаємодія морської розвідки з мафіозі виявилася настільки ефективною, що цього ніхто не міг навіть припустити.

22 липня війська генерала Паттона захопили сицилійську столицю Палермо. Через 19 днів союзні війська увійшли в Мессіну й завершили сицилійську кампанію, а разом із нею – й операцію Project Underworld. Відразу після цього розвідка ВМФ знищила всі документи, що стосуються її оперативної частини, поховавши імена, конкретні заходи і все те, що могло б отримати негативне трактування. Адже коли йде війна, білі рукавички одягає лише дурень, а потім – ніхто не зможе зрозуміти, чому довелося вдатися до таких засобів.

Ну, а найкращою оцінкою успіху операції стало звільнення Лакі Лучано з в’язниці, і через те що він був на території США нелегально, його вислали до Італії, куди він і відбув із пошаною.