Через те що прямо вийти на цю людину було рішуче неможливо, то єдиним, хто мав таку можливість, був Лакі Лучано, який тоді сидів у в’язниці і чий авторитет хоч трохи й згас за час відсидки, але все ж таки був беззаперечним.
На допомогу розвідникам прийшов окружний прокурор, який порекомендував дістатися до Лакі Лучано через його адвоката Мойсея Полякова. Як видно з його імені, це був єврей, який іммігрував з Європи, і хоча сам він не зміг допомогти розвідникам, він все ж таки підказав, через кого можна вийти на Лучано.
Схоже на те, що адвокат перейнявся ідеєю розвідників, і ненависть до нацистів не дала йому промовчати. Тож він вивів на «Маленьку людину», рекетира Меєра Ланскі, теж єврея. Мало того що Ланскі був довіреною особою Лучано, то він був активним антифашистом і особисто брав участь у розгромі сходки «коричневих сорочок» у Нью-Йорку. Там він відчайдушно працював руками та підручними засобами, а тому ідея завдати шкоди Гітлеру йому сподобалася з ходу, і він узявся вивести офіцерів на Лакі Лучано.
Старший офіцер ONI звернувся до комісара виправних установ штату Нью-Йорк Джона А. Лайонса з листом, у якому було описано мету операції Project Underworld, і попросив перевести Лакі Лучано та ще десяток ув’язнених у визначену для «рандеву» в’язницю. Комісар без заперечень виконав прохання і спалив листа, як і було вказано в його тексті.
12 травня 1942 року Лучано та вісім інших засуджених вирушили з Great Meadow на нове місце відсидки у в’язницю Даннемора. Майже одразу після прибуття до Лучано прийшли на побачення Поляков і Ланскі й на здивовані запитання Лакі Лучано розповіли йому про Project Underworld те, що знали самі, і просили його дозволу на участь у цьому заході, використовуючи його ім’я.
Лучано було вигідно отримати цю можливість хоча б тому, що раніше всі його контакти жорстко контролювалися і він не міг давати вказівки своїм людям, від чого його авторитет злегка зів’яв. А тут йому просто в руки прийшли не просто зв’язки зі свободою, а оперативний та стійкий зв’язок.
Кажуть, що Лучано підкупило те, що військова розвідка не пропонувала йому як міру у відповідь ні скорочення строку відсидки, ні тим більше – звільнення. Він розумів, що така пропозиція була б надто солодкою, щоб у неї повірити. Проте участь у цій операції давала нові можливості, які відразу важко було оцінити, і Лакі Лучано дав своє «добро».
4 червня Ланскі, Поляков і Ланца прибули у в’язницю до Лучано, де Ланцу представили Лакі та обговорили всі параметри взаємодії з військовою розвідкою. Лакі прийняв остаточне рішення, і Ланца отримав дозвіл діяти від його імені. З іншого боку, тимчасовий виконувач обов’язків Лучано у клані Френк Костелло запевнив, що сім’я підтримуватиме Ланцу всім своїм авторитетом.
Після цього лідер ірландської профспілки портових вантажників Джозеф Раян прийняв Ланцу як людину Лучано та підтвердив свою повну співпрацю з ним. Ба більше, повноваження Ланци прийняв і кат Альберт Анастазія.
Після цього впродовж наступного року було виявлено і знищено практично всю німецьку агентуру на Східному узбережжі США, після чого операції підводних човнів Крігсмаріне там практично припинилися. Принагідно викрили шпигунів і на березі. Причому частину з них вдалося затримати, а частину мафіозі просто знищили. Більше терактів та саботажу вже не було в принципі, тому що будь-які прояви придушувалися з жорстокістю, властивою мафії.
(Далі буде)