Розвідка ВМФ направила своїх найкращих агентів у гущавину рибальських ринків і нетрів, де не діяли норми і правила, прийняті в зовнішньому світі. Там правили своєрідні профспілки, які міцно взаємодіяли з мафіозними кланами. Отримати інформацію там було просто неможливо, бо діяв принцип омерти, і довгий язик там був гарантією швидкої розправи та страшної смерті.
Марні спроби отримання хоча б якоїсь інформації про шляхи постачання німецьких субмарин тривали до травня, а рахунок потоплених суден дійшов до сотні. У цей момент було прийнято рішення вийти на босів цих рибальських спільнот і вже через них вийти на відомості, які становлять інтерес.
Тоді виникла гаряча дискусія з приводу того, наскільки можна використовувати пов’язаних з мафією людей, навіть якщо вони мають цінну інформацію або потрібні можливості. Причому вже не йшлося про якісь етичні аспекти, бо війна забирала дедалі більше життів та ресурсів. Тут уже було не до білих рукавичок та снобістських міркувань, але питання постало у практичній площині – про надійність таких контактів.
Треба зауважити, що для противників таких заходів аргументів було більше ніж достатньо. Адже всім було відомо, що один із босів італійської мафії Віто Джановезе після початку полювання на нього з боку правоохоронних органів поїхав до Італії, де дуже близько зійшовся з Беніто Муссоліні, а особливо – з його зятем, міністром закордонних справ Галеаццо Чано.
Між іншим, Джановезе зробив величезну на той час пожертву на будівництво будівлі штаб-квартири фашистської партії. Тоді він вніс 250 тисяч доларів. А у відповідь дуче нагородив його найвищою цивільною нагородою – Commendatore del Re. Ба більше, Джановезе направив своїх головорізів до Нью-Йорка, щоб ті вбили журналіста італійського походження Карло Треску, який жорстко критикував режим Муссоліні.
Тож противникам такого розвитку подій було що заперечити ініціатору цього плану, офіцеру розвідки Роско Макфолу. Але той навів свої аргументи та низку фактів, коли протистояння сицилійської мафії режиму Муссоліні кілька разів вилилося у справжні битви, в яких дуче застосовував артилерію та авіацію. На відміну від відомих італійських комуністів, у мафіозі тестикули опинилися на місці – вони дали бій фашистам і після цього просто пішли в підпілля.
Зрештою, аргументи Макфола переважили, і операція Underworld перейшла у свою практичну фазу. А її підготовка почалася ще 7 березня 1942 року, коли Макфол зустрівся з прокурором Нью-Йорка Френком Хоганом, де й обговорив можливість укладення угоди зі злочинною спільнотою. В результаті було підготовлено цей план, оперативне керівництво в рамках якого перейшло офіцеру розвідки Чарльзу Редкліффу Хаффендену, головному керівнику розвідувального підрозділу B-3 ONI. Штаб-квартирою для координації операції було обрано апартаменти в Times Square Astor Hotel.
(Далі буде)