Між іншим, у самий піковий момент підводний флот Рейху завдавав практично запланованих командуванням збитків. На початку 1942 року Деніц поставив за мету знищувати 800 тисяч тонн вантажів за місяць, і підводники дійшли до показника 650 тисяч тонн. Тож це стало проблемою. Британський флот зустрічав конвої в океані та супроводжував до британських портів, прикриваючи їх від підводних атак, і підводники змінили тактику.
Напади стали відбуватися просто біля Східного узбережжя США. Рахунок уже пішов на десятки, коли за 20 миль від Лонг-Айленда німецький підводний човен потопив танкер, що навіть ще не дійшов до каравану, який мав вийти у бік Британії.
Одночасно на території США почалася хвиля терактів, які завдавали шкоди оборонним підприємствам. Загалом тут не було нічого дивного, бо до вступу у війну на території США практично відкрито діяли нацисти пронімецького спрямування. Вони користувалися демократичними свободами і тому не зазнавали жодних переслідувань.
Раніше, читаючи подібні речі, важко було зрозуміти як таке взагалі могло бути. Але тепер це не викликає подиву, бо в Україні відкрито діють проросійські та проімперські сили, які не приховують своїх зв’язків із країною, яка окупувала частину нашої території, а численні правоохоронні органи навіть пальцем не ворушать, щоб припинити їхню діяльність. Начебто й немає цих органів взагалі. Ось приблизно те саме було і в США. Щоправда, сходки нацистів таки отримували відповідь, і громадяни США, зокрема євреї, збиралися у групи протидії і серйозно псували портрети нацистським молодчикам. Приблизно так, як це було в Одесі, Харкові та деяких інших місцях.
Але, на відміну від нашої ситуації, після початку війни нацисти принишкли і або припинили свою діяльність, або включилися у пронімецьке підпілля. Звідси й диверсії, які струсили США. Але останньою краплею, що переповнила чашу терпіння ВМФ, стала диверсія на причалі № 88 біля Манхеттену, де 9 лютого 1942 року було підпалено суперлайнер Normandie, віджатий у французьких вішистів. Це було велике та швидкохідне судно, що працювало як військово-морський транспорт США і перевозило особовий склад і вантажі на Британські острови. За один раз «Нормандія» могла перевозити до десяти тисяч осіб – майже піхотну дивізію. Це був цінний актив, бо судну потрібно було лише чотири дні для того, щоб перетнути Атлантику.
Для публіки сказали, що пожежа виникла з необережності під час проведення зварювальних робіт на борту. Але фахівці ВМФ точно встановили причину пожежі й загибелі судна як теракт. Після цього командування флоту вирішило розпочати тотальну війну, або війну без правил.
Управління військово-морської розвідки США (ONI) дійшло висновку про те, що на узбережжі діє розгалужена мережа ворожої агентури, яка не тільки проводить теракти, а й забезпечує підводні човни противника, що оперують біля берегів США, паливом та іншими ресурсами.
Це випливало з того, що з огляду на межі автономності поточних моделей німецьких субмарин, легко вираховувалася неможливість проведення біля берегів США таких масштабних операцій без поповнення запасів. А через те що жодних суден постачання поблизу берегів США виявлено не було, єдиним варіантом дозаправлення стали американські рибальські судна.
(Далі буде)