Уперше опубліковано: 23.05.2020
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Напевно, багато хто чув про те, що сицилійська мафія сприяла висадці союзників на Сицилію в 1943 році і допомогла швидко та ефективно захопити острів, але мало хто знає, з чого все почалося і як мафіозі зробили боляче Карлу Деніцу, який командував підводним флотом Крігсмаріне.
На відміну від того, що там собі вигадали совки з приводу останньої світової війни, вона не увійшла в паузу після евакуації британських військ із Дюнкерка. Війна тривала, але з огляду на те що Британія розташована на островах, то бойові дії велися на морі та в повітрі. Причому повітряні бої за чисельністю літаків і гостротою битв нічим не поступалися тому, що потім Люфтваффе отримало на Східному фронті. А ось такого розмаху морських битв совок ніколи й близько не бачив за всю Другу світову війну, бо його ВМФ простояв на базах, так і не давши жодної морської битви, про яку варто було б згадати.
Німеччині для сухопутної операції на Британських островах треба було провести масштабну десантну операцію з перекиданням через Ла-Манш сотень тисяч військовослужбовців. Поки не було можливості провести саме десантну операцію, Гітлер обрав іншу тактику, яка була потенційно успішною.
Британські острови являли собою метрополію величезної світової імперії, а у зв’язку з тим що цей статус мав більш ніж столітню історію, промисловість і взагалі економіка метрополії була влаштована таким чином, що все життєво необхідне постійно надходило з колоній.
План був простий. Якщо перерізати комунікації, а разом з ними – і логістику, Британія просто втратить ресурси і буде змушена здатися навіть без особливих сухопутних боїв. Саме це завдання повинен був виконати підводний флот під командуванням Деніца, і надводний флот, який будувався і в якому переважали рейдери, або кораблі з великою вогневою потужністю, швидкістю та автономністю ходу. Їм не ставилося завдання вести морські баталії на знищення ВМФ противника, хоча й до цього вони були готові, але насамперед їм слід було руйнувати лінії постачання вантажів.
Якщо з надводним флотом Рейх не встиг просунутися досить далеко, а крім того, стало зрозуміло, що без авіаносців цей флот стає вкрай уразливим, то підводний флот діяв активно і дуже успішно.
Загалом Крігсмаріне могла б виконати це завдання, якби наприкінці 1941 року у війну не вступили США. Вони й раніше постачали Британії те, що було необхідно для промисловості, щоб вистояти у повітряній війні й нарощувати свій потенціал, а після оголошення війни постачання всього необхідного пішли вже в режимі взаємодії з союзником, який веде активну війну.
Простіше кажучи, дуже ускладнені постачання, які зависли на шляху з колоній, замінили постачання з США і Канади. Ба більше, на Британські острови пішли прямі постачання бойової техніки, озброєнь та боєприпасів. Саме трансатлантичний напрямок логістики став вирішальним, і підводний флот Рейху було орієнтовано на припинення саме цих шляхів сполучення.
(Далі буде)