Майстер-клас «Як усе про…»

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

Із серії «Проти ночі»

Ще кілька днів тому в іранській пресі з’явилися повідомлення про те, що в ході ударних операцій проти Ірану США витратили значну частину своїх високоточних боєприпасів, в основному крилатих і балістичних ракет, і що ще один раунд такої операції виявиться критичним для всіх збройних сил. Зрозуміло, що бородаті вміють розповісти такі захопливі історії, що тільки підставляй вуха, проте навіть ізраїльська преса дуже акуратно відреагувала на таке повідомлення, не взявшись за звичні спростування та викриття. Ну, а оглядачі, які мліють за Тромбом, зійшлися на тому, що рушники вели мову про зенітні ракети, і навіть із ними не все так погано.

Але, з іншого боку, читаючи зведення Центрального командування США, можна було легко помітити, що американська авіація практично не працює над територією Ірану. І це при тому, що Ізраїль і США вже кілька разів поховали авіацію та ППО бородатих. Це – важливий момент, який, напевно, проґавила більшість спостерігачів, але не ми, бо саме в нас є власний досвід у цій галузі. Згадаймо, що коли йшлося про ракети до «Хаймарс», особливо ATACMS, то завжди говорилося про те, що Штати не можуть поставити їх у потрібній кількості, бо мають дуже обмежені запаси і не надто великий темп випуску у виробників.

До речі, такі проблеми виникали й за іншими позиціями боєприпасів, але в нашому випадку важливі ці, а точніше – важливим було пояснення того, чому навіть у Штатів ці запаси вкрай обмежені, і ми отримували вироби або з уже близьким терміном зберігання, або вони вже переступили його, і за ідеєю, їх слід було б пустити на утилізацію. Пояснення було простим: чинна доктрина зрушила рівновагу вогневої міці в бік авіації, пожертвувавши тією ж тактичною балістикою і навіть артилерією. В результаті наголос було зроблено на авіаційних ракетах і значно більшою мірою – на авіабомбах, яких у США – величезна кількість.

Простіше кажучи, доктрина передбачала забезпечення вогневого ураження цілей противника переважно авіабомбами, і зрозуміло, що промисловість відпрацювала в цьому напрямі, а військові арсенали було заповнено саме цим типом боєприпасів. Але, як було сказано вище, Центком нічого не розповідає про те, що авіація масово застосовує авіабомби. А якщо так, то в такому разі весь той гарячковий феєрверк, який влаштував Додік, було забезпечено неавіаційними боєприпасами. Тими самими, яких у Штатів не дуже багато.

Чому так сталося – невідомо, але логіка розвитку ситуації підказує, що американська авіація повинна була просто засівати цілі в Ірані авіабомбами. Але ось вийшла низка заяв американських військових про те, що подальше ведення таких бойових дій уже втратило сенс, а потім було кинуто клич, що потрібні креативні підходи для того, щоб якось ефективно вплинути на Іран у військовому сенсі. Це свідчить про те, що склалося якесь непередбачене становище з боєприпасами, і там зараз гарячково шукають вихід із ситуації.

І ось у Мережі з’явилися приблизні параметри проблеми. Виявляється, що ці трампові вправи призвели до майже повного вичерпання ракет PrSM і ATACMS. Тобто для наступної хвилі їх просто немає, а промисловість не спроможна забезпечити випуск потрібної кількості до наступного нападу синдрому Наполеона. Але це не все. Американські військові також витратили трохи менше половини світового запасу крилатих ракет Tomahawk. При цьому жодної цілі, заявленої на початку військового конфлікту, досягнуто не було.

Простіше кажучи, Додік про*рав не тільки величезну кількість грошей, а й цінних боєприпасів, щоб… а щоб що? Ну, і плюс до того, справді відстріляно гігантську кількість зенітних ракет. Гадаю, товариш Сі аплодує стоячи. Справді, такого чудового президента Штати ще не мали. Точніше, ще жоден президент так не мав Штати.