«Зеркальце, скажи» (Частина 1)

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

Багато хто чув, бачив, або особисто пережив нічний удар ворога не тільки по Києву, а й по низці місць ближче чи далі від Києва. Згідно з даними ВПС, ворог використав 24 балістичні ракети класу «Іскандер-М»/С-300/400 і чотири ракети класу «Циркон»/«Онікс». Як це вже триває впродовж майже двох місяців, ракети не було збито, бо нема чим. Це при тому, що в минулі часи балістика принаймні над Києвом перехоплювалася досить успішно, хоч і не повністю.

Уже є безліч повідомлень місцевої влади, ЗМІ та ТГ-каналів, які описують місця, куди прилетіло, а також скільки наших громадян було вбито й поранено внаслідок цієї атаки, тому ми не станемо переказувати те, що всі вже й так знають. Натомість звернемо увагу на деякі моменти, які точно ніхто не описував і навіть не звернув на них уваги. Насамперед зазначимо, що зараз ворог має можливість безкарно бити туди, куди захоче, і користується цією нагодою настільки, наскільки йому дозволяє наявна кількість засобів ураження і головне – наскільки довго вони можуть затриматися на пускових позиціях, щоб по них не встигли долетіти вже наші засоби ураження.

У результаті ми бачимо, що прилітає точно в ті об’єкти, які ворог і заявляв як цілі. А це означає, що в принципі точність ракет або кругове відхилення від точки прицілювання становить лише кілька метрів. Як було сказано вище, ніякої зовнішньої дії на ракети немає, і тому всі прильоти, зафіксовані за два місяці, можна сміливо зарахувати до розряду «ураженої цілі». З цього випливає, що влучання в житлові будинки – не випадковість, а саме навмисна атака по житлових будинках.

Адже якщо ППО по них не працює, а РЕБ у принципі не впливає на балістику і, як сказано вище, кругове відхилення зовсім невелике, то приліт у житловий будинок – це навмисна дія, закладена ще під час формування плану конкретного удару. Тобто це не супутня шкода і не витрати війни, а чітко розрахований удар, метою якого є терор мирного населення. Звідси випливає, що всі ті особи, які причетні до планування та здійснення таких ударів, безумовно належать до терористів, а тому їх ліквідація в будь-якому місці, в будь-який час та в будь-який спосіб є виправданою та справедливою.

Наступний момент, який вже всім очевидний, але дуже рідко формалізований, стосується ситуації повної залежності нашої ППО від ракет до систем «Петріот». Поки вони були, балістика перехоплювалась у задовільних обсягах, тепер їх немає, і пропускається буквально все. Причому всі ми сьогодні чули, що коли полетіли реактивні дрони, по них відразу почалася активна робота ППО. За чотири з половиною роки війни вже було достатньо часу для того, щоб самостійно чи спільно з партнерами знайти рішення цього питання. Тим більше що про важкість ударів балістикою по містах ми дізналися буквально з перших годин широкомасштабного вторгнення. Так, це – непросте завдання і вимагає наполегливості та ресурсів, а засоби перехоплення у світі виробляє лише кілька країн, включаючи Ізраїль. Але ми чудово знаємо про те, що ОПК Ізраїлю виріс до такого рівня, який ми спостерігаємо зараз, саме через безвихідь у цілій низці систем озброєнь.

Тобто вони були змушені реагувати на реалії, що склалися, а тому власна промисловість навчилася виробляти все – від стрілецької зброї до танків і ракет. Зауважимо: все це Ізраїль розвивав з нуля або у кращому разі – за наявності фахівців, які репатріювалися із США та інших країн. Решту доводилося створювати на голому місці. У нас була ціла індустрія з виробництва озброєнь, включаючи ракетні, і тому ми мали набагато вигідніші стартові умови, навіть з урахуванням того, що за кілька десятиліть багато було втрачено.

(Далі буде)