Автор: anti-colorados
Але ось що впадає у вічі: практично щоразу такий «експерт» відразу розповідає про те, що він не має власних джерел інформації, а судячи з його біографії, професії й того, чим він взагалі займався, перш ніж стати «експертом», він черпає інформацію там, де це робимо я, ти і всі інші. При цьому він не має глибокого уявлення про предмет, бо він дуже часто плутається в поняттях і термінах, але трясе бородою, коли його представляють як «військового експерта».
Кожен без особливих зусиль знайде подібних «експертів», яких хоч відловлюй, як ховрахів, стільки їх наплодилося. І, мабуть, цього можна було й не помітити, якби не порівнювати це з тим, що і як роблять англійці чи американці. Причому там ці самі експерти спираються на дані, які черпають із джерел у власній розвідці ,і для своїх висновків мають інформації набагато більше, ніж її можна знайти у відкритому доступі. Але навіть при цьому там практично ніколи немає менторського подання матеріалу і майже завжди воно йде в режимі суб’єктивної думки, бо все інше йде з офіційних джерел.
Так от, ми від початку своєї діяльності писали і пишемо про те, що даємо суто суб’єктивну точку зору, і вона може бути суперечливою або відмінною від тієї, яка зараз у тренді. І це – нормально. Тобто це думки вголос, і нічого більше. А висловлюються вони лише для того, щоб кожен, кому, безумовно, доступні ті ж самі джерела, що й нам, міг би зробити власні висновки про ту чи іншу подію чи явище, бо власні висновки – найцінніші та найстійкіші.
Просто згадаймо про те, що хтось із мудрих сказав, що може дати тобі або вже впійману рибу, або дати уявлення про те, як її ловити, щоб ти сам міг це робити самостійно. Саме тому ми й публікуємо ці «думки вголос» для того, щоб кожен міг робити щось подібне і знаходити відповіді на запитання вже власним ходом, без допомоги «експертів». І боже борони, ми ніколи не претендували на цей статус, навіть коли нас запрошували взяти участь у деяких інформаційних проєктах. Ось саме тому нам і дивно, що надходять запитання, неначе до тих трендових експертів, які з розумним виглядом міркують про взагалі.
Проте ми не збираємося впадати в снобізм і запропонуємо якусь універсальну формулу або, якщо хочете – версію того, що відбувається, у плані механізму, що рухає події. Поки що ми не знайшли в цій формулі особливих суперечностей, і, принаймні, вона допомагає внести ясність у дуже багато ситуацій просто за самим алгоритмом, закладеним усередину. Якщо вдасться втримати у свідомості цю або таку формулу, то ціла низка запитань відпаде, навіть не виникнувши.
Отже, всім зрозуміло, що війна в Україні вже пройшла дві стадії. На першій стадії до нас ставилися як до жертви, що навряд чи зможе постояти за себе. Це випливає з дуже простого ланцюжка подій. Партнери послідовно попереджали найвище військово-політичне керівництво України про загрозу широкомасштабного вторгнення, яке насувається, і напередодні цього вторгнення оголосили, що воно вже неминуче. Згадаймо, що виробляло це керівництво, і, напевно, відразу зрозуміємо, чим зумовлювалася перша стадія цієї епопеї.
(Далі буде)