Уперше опубліковано: 04.05.2022
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Так сталося, що останнім часом до нас у редакцію стало надходити надзвичайно багато запитань про поточну ситуацію, пов’язану з війною в Україні. Можливо, це люди, які не дуже давно з нами, а можливо, хтось вимотався, і в нього просто вже немає сил робити власні висновки на цю тему, тож йому захотілося отримати якусь готову відповідь. Але ми завжди писали про те, що нашою метою є підштовхнути колег до власного розумового процесу та отримання власних відповідей на запитання, які їх цікавлять. Звісно, ніхто не скасовував і елементів контрпропаганди, але основною все ж таки є перша мета. Тому подібні запитання, про які сказано вище, в принципі не повинні надходити саме до нас.
І у зв’язку з цим раптом виникла думка про те, що щось подібне відбувається зараз у дуже широких масштабах. Скажімо так, у нас практично немає власних каналів інформації про всі події, які всіх цікавлять, крім окремих варіантів, коли самі колеги, зайняті в тій чи іншій сфері діяльності, зав’язаній на війні, або хтось із того боку підкидає щось таке, що не можна використовувати прямо, а лише обіграти це до такої міри, щоб не нашкодити тому, хто нам це писав.
А якщо так, то доводиться читати і переглядати безліч сюжетів, пов’язаних із війною в Україні. І ось зовсім нещодавно виникла дуже незвичайна картина. Зрозуміло, що ми дуже акуратно ставимося до публічних джерел інформації, яку дає специфічний набір її каналів, проте, оглядаючи західні ЗМІ, ми звернули увагу на те, що їхня преса звертається до думки експертів дуже виважено та відповідально. Найчастіше саме експертну думку висловлюють або колишні військові, або співробітники зовнішньополітичних відомств.
Тобто ці люди мають досвід роботи та профільну освіту, часто – викладають в університетах і мають наукові ступені. І ось після цього вони стають експертами. Ба більше, впадає в око те, що професійні відставні розвідники практично ніколи не поринають у подібні дебати, якщо вони не працювали під офіційним дипломатичним прикриттям, наприклад. І ось преса знаходить цих людей або за їхніми аналітичними публікаціями, або науковими працями, написаними на цю тему.
Як на наш смак, найбільш ґрунтовними експертами в цій галузі є англійці. І це не стільки тому, що вони в чомусь краще розбираються, а тому, що преса там ретельніше підходить до питання про те, на чию експертну думку варто спертися. Заради інтересу доводилося копатися в біографії цих діячів, і справді виходило, що вони мають всі підстави розмірковувати на ці теми саме в режимі експертів.
І ось після цього дивимося на те, що діється у нас. Експертами виступають особи, які не мають ні освіти, ні досвіду, ні наукових праць, ні якихось регалій, які б давали їм право виступати в такому статусі. І тут виникає щось сюрреалістичне, коли нижчеплінтусний «журналіст» знаходить собі такого «експерта», якого треба гнати мокрими ганчірками, а той із серйозним виглядом та безапеляційним тоном недбало міркує на ці теми. Причому від чверті до третини таких експертів – явні конторські провокатори. І нас дуже засмучує те, що начебто наші зовсім недурні журналісти тягнуть до себе на канал такий шлак і легітимізують відверті помиї, які або не мають сенсу в контексті експертної думки, або несуть явно ворожий підтекст.
(Далі буде)