Про футбол та Ормуз (Частина 1)

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

ПРОЛОГ

У дитинстві довелося займатися різними видами спорту, і в тому числі двома командними, ігровими. У старших класах у нас з’явилися два другорічники, один із яких встиг за щось трохи посидіти, і від нього ми знали, що він також брав участь у командних змаганнях з ігрових видів спорту, але там грали в карти і нарди. Ну, а мені довелося регулярно займатися волейболом, який наш фізрук чомусь називав «валетбол», можливо, він теж грав у рамс і преферанс.

Зрозуміло, коли на вулиці -40 градусів, то волейбол міг бути тільки в залі, а другим видом спорту був хокей. Організація шефів закупила фінські комплекти форми, ключки та іншу амуніцію, які були не гіршими за ті, в яких виступали провідні команди совка. Але все це було у шкільні роки, і через довгий час я виявив, що практично ніколи не грав у футбол, навіть на рівні дворових команд. Цей вид спорту ніколи не привертав моєї уваги, і так воно пройшло через усе життя. Ну, а після того як деякі наші ексфутболісти почали робити підходи до мікрофона, прийшло розуміння того, що якби я був фанатом цієї гри, розчарування було б тотальним.

ФУТБОЛ

Адже якщо боксер, маючи за свою кар’єру стільки травм голови, несе казна що, – це нормально, але коли відверту маячню несе людина, чия кар’єра була зумовлена роботою ногами, – то це інша справа. Ну, і зрозуміло, що ніколи не спадало на думку стежити за якимись чемпіонатами, а тим більше – за мундіалем. Цьому часу завжди можна було знайти краще застосування, але з’ясувалося, що і в таких заходах може бути повчальний сенс. Так сталося і з ЧС, який тиждень тому закінчився в США.

Власне, яскравим був фінальний акорд цього довгого заходу, коли було організовано традиційне фото команди-переможниці. Цього разу почесний трофей здобула збірна Іспанії, яка й вишикувалася для офіційного фото з кубком. І тут почалося найцікавіше. У кадрі з’являється Додік, який тягне кубок разом із головою ФІФА, і з виглядом повної огиди вручає його іспанцям.

Підстав для огиди було більше ніж достатньо. Можна тільки уявити, що він виконував би, якби перемогла збірна США, але цього не сталося, на повне розчарування Тромба. Плюс до того, в нього на Іспанію давно є «зуб», і він не втрачає можливості накинутися на неї з критикою. Тож із цим бекграундом він і вручив кубок, але на цьому все не закінчилося. Він прилаштувався до футболістів, щоб також опинитися на офіційному фото. Його намагалися відтягнути від команди, але Додік відбився і залишився до останнього. Кажуть, що на постпродакшн його таки викинули з фото, але весь цей ексцес потрапив на сторінки світової преси.

У результаті залишилася якась недосказаність у всьому цьому пейзажі. З урахуванням того, як голова ФІФА вилизував Додіка і навіть вручив йому «премію миру ФІФА», то можна було визнати президента країни – господині фіналу – найкращим футболістом чемпіонату або найкращим бамбардиром, приписавши йому буквально всі м’ячі, забиті в чемпіонаті. На крайній випадок, можна було призначити його найкращим воротарем, а якщо і з цим – ніяк, то хоча б найкращим м’ячем, але не сталося й цього.

(Далі буде)