Автор: anti-colorados
Описаний вище сюжет важливий не у плані футболу як ігри і навіть не для того, хто керує світовим футболом. Він важливий лише з однієї причини, а саме – навіщо Додік це робить. Поверхневу відповідь тут можна залишити осторонь, а зосередитися на тому, що кожна дія, а тим більше – значуща, повинна мати якусь цілком конкретну мету. Ініціатор, виконавець або просто спостерігач, зіставляючи досягнутий ефект із поставленим завданням, може судити про те, наскільки це вдалося в принципі, а якщо не вдалося, то в чому і з якої причини. І ось якщо цей фокус Додіка розглядати з цієї точки зору, то виявиться, що він сам не розуміє, навіщо він це робить, а просто хоче залишатися в центрі уваги.
Але ж цю саму увагу можна замкнути на собі й більш екстравагантними способами. Скажімо так, якби з Тромбом стався інцидент «Моніки Левінські», то саме з таким складом Конгресу не сталося б навіть скандалу. Мало того, Тромб ще запропонував би повторити інцидент публічно, як він це робив у Епштейна. Тому його футбольний фінт просто не має якоїсь додаткової мети, як її не шукай. А що найцікавіше – і в інших, значно серйозніших справах, проглядається приблизно те ж саме.
ОРМУЗ
Ми навмисно ніяк не коментували спалах активності в Перській затоці, бо перед її початком ми виклали власну теорію подій і просто дали час усім подивитися, наскільки самі події вкладуться в цю теорію, і вони вклалися. Це була безглузда і нещадна ескалація, яка або не мала мети, або ця мета виявилася не досягнутою. Принаймні, голова Центрального командування США публічно заявив про те, що продовження бомбардувань району Ормузької протоки більше не має сенсу, якщо тільки не буде рішення про розширення масштабу бойових дій. І ось зараз обстріли припинилися і ситуація повернулася в ту ж саму патову парадигму, в якій була перед початком ескалації.
Простіше кажучи, Штати знову ввалили сотні мільйонів доларів в удари дорогими ракетами по надувних катерах і не менш надувних «ракетних установках», а бородаті як мали змогу обстрілювати танкери у протоці, так мають її й зараз. У сухому залишку ситуація не зрушилася ні на міліметр, а якщо подивитися на те, хто кому завдав більших збитків, то тут ще невідомо, хто залишився у більшому програші – рушники чи Штати, а також їхні союзники. Але головне – всі залишилися при своїх інтересах, жодних змін у ситуації немає і не передбачається. Безвихідь, у яку Тромб завів ситуацію, навіть не натякає на те, щоб зникнути.
А це завжди говорить про бездарність ініціатора військового конфлікту, яким цього разу, безумовно, є США. Цього разу вони діяли самостійно, без Ізраїлю, і тому двох думок бути не може. Тож глава Центкому прозоро натякнув про те, що або треба починати сухопутну операцію, щоб досягти мети стійкого розблокування протоки, або треба міняти цілі військової операції. А ми нагадаємо про те, що Додік повідомив Конгрес про початок бойових дій і має 60-денний строк, за який він повинен досягти поставленої мети, або вже Конгрес повинен проголосувати за продовження війни, що вже навряд чи вийде.
У цьому місці виникає повна аналогія з демаршем Додіка на фіналі футбольного чемпіонату. Він покрасувався, під час ударів йшли бадьорі звіти про щось там уражене, а він сам – надував щоки і вживався в роль Наполеона. Але, як виявилося, крім цього, він не мав узагалі жодних планів. А ізраїльські товариші вже розповідали про те, що Додік зірвався з ланцюга і тепер… але ні, нічого подібного не сталося, та й не могло статися. Пацієнт навіть не може сформулювати мету військової операції, звідси й усі проблеми, до речі – як і у прутіна.
А от у бородатих – все прозоро. Вони стали на позиції відбиття зовнішньої агресії, і це дає можливість їм впертися та мобілізуватися. Питання про те, за що воюємо, зазнаємо втрат і приймаємо збитки, не стоїть у принципі. А Додік не може сформулювати нові цілі війни, бо те, що він заявив як цілі в лютому, не просто не досягнуто, але судячи з того, на що може зважитися Додік, не може бути досягнуто в принципі. Біда в тому, що Додіку ніхто не наважується сказати: ковбою, злазь, твій кінь здох.
Так, перемовник і воєвака з нього ніякій, “миротворець з нього також. І чуб у нього вже не такій рудий…
Поц, просто поц.
Ну, щодо футболістів, то вони теж часто відбивають м’яч головою. Адже, звісно, не така травматичність, як у боксера, але…
А ще я мав колись справу з професійними, класичними музикантами. Так ось, коли ці діти приходили в академію, багато хто з них не знав, що таке географічни карти – вважали їх чимось на кшталт абстрактного декору.
> Тромб ще запропонував би повторити інцидент публічно, як він це робив у Епштейна.
А він там *бальну залу вже добудував, чи ще ні? Може, все ще попереду?