Автор: anti-colorados

Між іншим, тут треба розуміти, що Афганістан має населення, зіставне з населенням України, – приблизно 40 мільйонів людей, а Талібан перед його стрімким кидком у бік Кабула налічував максимум 130 тисяч багнетів, без авіації, серйозної артилерії та бронетехніки. В принципі, воювати там можна було, якби було за що. І ось це – корінне питання, причому як до уряду, що вже втік, так і до американців.

Дуже показовою є відповідь держсекретаря Блінкена на запитання про те, що ситуація точно повторює сайгонську. Він відповів, що вона відрізняється докорінно тим, що в Афганістані армія США вирішила всі поставлені перед нею завдання, а саме – знищила главу Аль-Каїди Усаму бін Ладена і всю верхівку організації. І тут він має рацію, от тільки Усаму знищили не в Афганістані, а в Пакистані, і плюс до того, верхівку терористичної мережі було знищено ще до нього.

Із цього випливає логічне запитання, яке ми ставили раніше, – про те, що американці там робили ще десять років після знищення Усами? Якщо справді вони там перебували як певний елемент стабілізації, який можна вийняти звідти і це стане проблемою і головним болем для країн, зав’язаних на цьому регіоні, то це так. Це їм вдалося. А іншої більш-менш слушної причини для того, щоб тримати потужне угруповання з іншого боку земного глобуса, просто не проглядається.

Що стосується евакуації персоналу американського диппредставництва і взагалі американців, то це – цілком зрозумілий крок. Адже для підтримки працездатності попереднього уряду американцям потрібна була велика кількість радників, фахівців та іншого персоналу, який і звалив на себе ці обов’язки. Плюс до того, у країні, де розміщено американські війська, завжди збільшується штат відповідних фахівців, які так чи інакше забезпечують роботу військових. Очевидно, що в цій ситуації всі ці люди вже не потрібні. Цілком можливо, що на місці залишиться мінімум дипломатів, як це буває в будь-якій країні третього, а точніше – четвертого світу, де, крім моніторингу та звичайних посольських функцій, робити просто нічого.

До речі, на цьому тлі дуже показовою є заява російського МЗС про те, що вони залишають свій персонал посольства, бо таліби їм гарантували безпеку. Але за великим рахунком, таліби й американцям гарантували те саме, як і іншим країнам, тільки Штатам у такому форматі там уже робити нічого, а росіянам – навпаки, бо у планах талібів – захоплення не лише Афганістану. Але в цьому випадку важливе інше.

Такий розвиток подій показав, що самим афганцям не було за що воювати з талібами. Реальну небезпеку вони становлять для тих, хто так чи інакше був зайнятий боротьбою з ними або був зав’язаний на роботах, які завдавали шкоди Талібану. Для іншої, переважної частини населення мало що зміниться, принаймні, немає нічого такого, за що можна було б боротися на смерть. Вони й не борються. Хіба мало режимів там уже змінювалося?

Але найважливіше не це. Насправді в Афганістані так і не було створено якусь сучасну промисловість, яка б залучила якісь великі інвестиції, які завжди знайдеться комусь захищати. Можна не сумніватися, що якби там знайшли великі поклади газу, наприклад, як у сусідньому Туркменістані, і туди зайшли б інвестори, то талібів передушили б ще в зародку.

І ось тепер вони захопили владу у всій країні. А що далі? Тепер їм самим доведеться думати про те, за які гроші жити, де і чим їх заробляти, і зрештою – брати на себе відповідальність за те, що відбувається в країні. А як відомо, спонсорів легше знаходити в період боротьби, а далі вони радять заробляти собі на життя самостійно, бо тепер ніхто не заважає, от і робіть те життя, за яке боролися. А тут є дуже серйозні питання. І щось підказує, що таліби таки знайдуть те, що дасть їм приплив грошей. Приклад – сусідня країна, в якій править крутий мачо і за сумісництвом – співак та велосипедист. Ось там є і нафта, й газ, а з такими активами вже можна жити досить бадьоро. Тільки тоді це буде явний захід на територію, яку Туреччина вважає зоною своїх інтересів.

У будь-якому випадку, Вашингтон умив руки, і тепер ця ситуація стає турботою москви та Пекіна. А вже чи переросте турбота у проблему – побачимо.

***

Післямова 2026 року

Ми повернулися до теми захоплення Кабула талібами ще в одній статті – «Без бою» – і спробували подивитися на неї через одну історичну аналогію.

Від Svitlana

Один коментар до “Ще раз про Афганістан (Частина 2)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *