Уперше опубліковано: 15.08.2021
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Від редакції (передмова 2026 року)
Сьогодні пропонуємо дві статті про події в Афганістані п’ятирічної давнини – виведення військ США і захоплення Кабула талібами.
Переклад статті «Ще раз про Афганістан» розміщено на ЛО вперше.
Переклад статті «Без бою» вже розміщено на ЛО у серпні 2025 року, тож ми вирішили не дублювати її текст, а навести посилання на неї після цієї статті.
***
Сьогодні закінчився ще один акт трагедії, пов’язаний з Афганістаном: таліби захопили Кабул, президент утік, як втекло і все те, що називало себе владою. Але трагедія тут не в тому, що замість світського уряду тепер запанувала влада релігійних фанатиків. Вона зовсім в іншому, і ось чому. Насправді всі ці зміни влади для Афганістану взагалі і для більшої частини населення зокрема зовсім нічого не означають.
Якщо говорити про державу Афганістан, то можна було б сказати про те, що тепер вона повернула у бік середньовічного мракобісся, але це було б справедливо лише в тому випадку, якби уряд цієї країни мав якийсь інший і набагато гідніший шлях розвитку, який було перервано нашестям талібів. Але такого курсу не було в принципі, і тому повертати буквально не було з чого.
У другій половині 20 століття країна повільно випливала з середньовіччя до рівня, на якому вона в принципі могла усвідомити можливі варіанти розвитку. Світська влада була вкрай крихкою, і тому до неї треба було ставитися так, як це роблять сисадміни: «Не ламай те, що працює». Але совок вліз туди і все поламав, намагаючись побудувати щось на кшталт країни пролетаріату-переможця. Але все, що вдалося там зробити, – це уряд, вкрай далекий від населення, який внаслідок цього жив сам по собі, а населення – саме по собі.
Тобто населення залишилося в епосі пізнього середньовіччя, а уряд намагався надати країні зовнішніх рис чогось демократичного, і Афганістан тоді якраз і називався демократичною республікою. Але, як виявилося, створений ззовні уряд не здатний функціонувати без фінансової, військової та будь-якої іншої зовнішньої допомоги. Щойно совок вийшов з Афганістану, створений ним режим обвалився в найкоротші строки. Потім туди зайшли американці і повторили те саме – створили квазіуряд, який нічого не може зробити без сторонньої і, головне – потужної військової допомоги. І цього разу американці навіть вийти звідти повністю не встигли, як режим обвалився.
Усе вийшло негарно, бо президент США у квітні, коли підтвердив швидке виведення американських військ з Афганістану, отримав запитання від журналістів про те, чи не нагадуватиме це Сайгон зразка 1975 року? На що він відповів, що Афганістан – не В’єтнам, а Кабул – не Сайгон, і вертольотів над посольським комплексом у Кабулі не буде. Але він помилився. Зараз персонал посольства вивозиться вертольотами в аеропорт, звідки літаками людей вивозять до Кувейту.
Але збоку все виглядає, як у Сайгоні, і навіть батальйон 82-ї повітряно-десантної дивізії – теж на місці, як і два батальйони морської піхоти та ще один армійський батальйон. Авіаносці там поставити ніде, а тому ланцюжки бортів евакуюють персонал американського посольства й тих афганців, які щільно працювали з американцями. Загалом це – калька сайгонської евакуації.
І, за великим рахунком, це – не добре і не погано. Про те, що режим приречений, стало зрозуміло після того, як експрезидент Трамп оголосив про виведення військ з Афганістану, а контрольним пострілом стала заява президента Байдена про те, що він продовжує політику виведення військ, оголошену його попередником. У зв’язку з цим було незрозуміло, звідки з’явилися дані про те, що, починаючи з середини тижня, що минає, прогнозується 90 днів, за які Талібан захопить всю країну. Адже жодної організованої оборони не було, та й не могло бути в принципі. І загалом війська колишнього уряду просто відмовлялися воювати з талібами й переходили на їхній бік цілими гарнізонами, зі зброєю та амуніцією.
(Далі буде)