МН-17, сім років (Частина 1)

Уперше опубліковано: 17.07.2021

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

Сьогодні – сьома річниця загибелі малайзійського лайнера МН17, а по суті – умисного вбивства майже трьох сотень людей, майже третина з яких були діти. Напевно, сьогодні буде багато написано на цю тему, а ми напишемо те, чого точно не виявиться в цих матеріалах. Ні, це не якісь ексклюзивні дані чи щось таке, навпаки, все це лежить на поверхні, всі це бачать і підтверджують стару істину про те, що якщо хочеш щось надійно сховати, поклади це на видному місці. От воно і лежить сім років, ніким не запитане. При цьому ми не приміряємо на себе роль експертів і тим більше – суддів, проте деякі речі говорять самі за себе, просто на них потрібно подивитися.

Отже, перше, на що слід подивитися, – це те, як ми назвали цей злочин, а саме – умисне вбивство. Нехай суд кваліфікує це так, як йому на те вказують матеріали справи, а ми відштовхнемося від іншого. Ми розглянемо ці події в режимі логічної задачі на предмет внутрішньої суперечності. Тобто всі факти чи твердження, які робить одна й та сама сторона, не повинні суперечити один одному.

Як ми знаємо, суд уже отримав у своє розпорядження та вивчив масив доказів, які вказують на те, що літак було збито ракетою з пересувного зенітного ракетного комплексу типу «Бук». Встановлено належність цієї установки збройним силам рф та всі обставини, за яких було збито пасажирський авіалайнер.

На шляху до цього було розглянуто й відкинуто свідчення «диспетчера Карлоса» і дані російських радарів, які спочатку стверджували, що «Боїнг» було збито українським штурмовиком, але потім і Карлос, і радар відмовилися від своїх свідчень, і перед великою перервою в засіданнях, які відновляться на початку вересня, залишилися твердження російської сторони про те, що Україна винна в тому, що: а) не закрила небо у цьому районі та б) спеціально підставила «Боїнг» під ракети. Щоправда, в суді вже не розповідали про те, що «борт» було напхано «несвіжими» трупами, але й цього вже достатньо.

Зрозуміло, що всі ці словеса зводяться до того, що саме «Боїнг» було збито випадково і загалом припускалося, що було збито вантажний Ан-26, що належить ЗСУ. Але тут росіяни мають дві великі проблеми. Перша – Україна не закрила небо тому, що була впевнена у відсутності ракетної зброї, яка може загрожувати польотам літаків на висоті 11 кілометрів. ПЗРК, якими можна стріляти з плеча, дістають ціль на висоті до трьох кілометрів і не становлять небезпеки для комерційних літаків, що летять на іншій висоті.

Звідси ж випливає і друга проблема, яка полягає в тому, що літаки Ан-26 мають практичну стелю 7,3 кілометра, а насправді літають ще нижче. Тобто вони не можуть літати на висоті 11 кілометрів просто з технічних причин. Крім того, цей тип літака має максимальну швидкість 540 км/год і швидше не зможе летіти також з технічних причин, напевно, навіть при падінні в піке він навряд чи розвине швидкість 900 км/год, з якою літають реактивні авіалайнери на висоті 10+ кілометрів.

А це означає, що навіть незважаючи на те, як відображається літак на екрані радара ЗРК «Бук», характеристики польоту цілі ніяк не відповідали Ан-26, за який нібито прийняли малайзійський «Боїнг». Адже для стрільби по цілях, які летять, необхідно встановити саме ці характеристики – висоту і ціль. Без цього немає сенсу цілитися та стріляти. Тобто перед тим як було натиснуто кнопку «Пуск», ці дані вже були відомі і екіпаж достеменно знав, що це – не Ан-26, і плюс до того, кожен цивільний літак має включений транспондер, який чітко сигналізує про те, що за літак летить, його тип, належність, номер рейсу, висоту, швидкість і курс. Для того щоб зчитати дані транспондера, навіть не потрібно мати зенітного комплексу, бо це зчитується звичайними засобами.

(Далі буде)