Головна скрєпа

Уперше опубліковано: 09.12.2021

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

Біля наших кордонів уже стоїть армія противника. Зрозуміло, що зібрано її для вторгнення в Україну. Це бачать усі, але не бачить Шльома, бо він заглядає в очі путіна і бачить у них слово з трьох літер. Ми знаємо, що це за армія і що вона несе, але іноді цікаво побачити те, як про неї, можливо ненароком, кажуть самі росіяни. Навіть не кажуть, а судять. Нещодавно стався саме такий випадок, про який і йтиметься.

Є таке загальне правило, зміст якого зводиться до того, що вже одного разу досліджені судом докази, визнані достовірними, надалі можуть не піддаватися дослідженню, а прийматися одразу і як є. Нещодавно в рф якраз і відбувся дуже цікавий суд, який виніс не менш цікаве рішення. Якщо коротко і без зайвих подробиць, суть справи полягає в ось у чому.

Один із правозахисників вирішив встановити коло осіб, причетних до незаконного засудження та розстрілу у 1937 році громадянки Тетяни Кулик. Її було визнано японською шпигункою і страчено. Згодом, перед розвалом совка, комісія з реабілітації визнала вирок сфабрикованим, а розстріл – незаконним. Але в такому разі постає запитання про те, ким були ті, хто сфабрикував цю справу? Адже ці злочинні дії спричинили тяжкі наслідки.

І ось коли запитання постало у цій площині, то з’ясувалося, що прізвища цих осіб засекречено і отримати дані про них – неможливо. При цьому режим таємності встановлено відповідно до чинного законодавства. Йдеться про указ від 30.11.1995 № 1203 «Про затвердження Переліку відомостей, віднесених до державної таємниці», підписаний ще Єльциним та внутрішньою, також закритою інструкцією ФСБ, заснованою на цьому указі.

І тоді правозахисник подав позов до суду на президента рф для того, щоб скасувати дію указу в частині справ про репресованих осіб, які отримали реабілітацію. До суду з боку відповідача прибули співробітники ФСБ, де заявили про те, що розкриття даних про осіб, які брали участь у репресіях, а отже – і у знищенні та ув’язненні мільйонів людей, може «завдати шкоди обороноздатності країни».

Розглянувши доводи сторін, суд першої інстанції, а потім – і всі інші суди, аж до верховного суду, вирішив відхилити позов, бо визнав позицію відповідача (ФСБ) обґрунтованою, а факти, покладені в її основу, – достовірними, належними та достатніми для винесення такого рішення. Таким чином, суд встановив пряму залежність обороноздатності рф від приховування осіб тих, хто не лише стратив невинних людей, а й займався фабрикацією самих справ, тобто донощиків, слідчих та інших осіб, які оформляли справу на «вишку».

Їхній власний суд встановив, що їхня держава та їхня армія, коли вже йдеться про обороноздатність, не може існувати без стукачів, псевдослідчих, нібито судів і, звісно ж – катів. Держава катів має армію катів і тому стоїть на їх сторожі. Насправді росію можна спокійно перейменовувати в «катостан», і в такому разі назва повністю відповідатиме тому, що вона означає.

Ну, і для тих, хто згадає про наявність смертної кари в США, просто нагадаємо про те, які там скандали стоять досі щодо того, наскільки дієві компоненти смертельної ін’єкції. Проблема там виникла тому, що засудженому спочатку вводяться сильні седативні препарати, а лише після цього – отруйна речовина. Суть цієї процедури – в тому, щоб страта була безболісною для засудженого.

А в Мережі є докладний опис того, як відбувалися страти в місті Мінусінську Красноярського краю. Подробиці описувати не станемо, але просто вкажемо на одну деталь для порівняння з тим, як це відбувається в США. У Мінусінську в 1937–38 роках, як і в усьому совку, відбувалося змагання за максимальну продуктивність страт. Якщо вірити статистиці, в якийсь момент там було поставлено рекорд розстрілу однією групою катів понад 300 людей за ніч.

Так от, за такої кількості страт навіть у запеклої сволоти психіка починала здавати, і розстрільним командам за спеціальним розпорядженням виділялася необхідна кількість горілки. Тож до кінця робочої ночі кати вже були повністю п’яними, і тому відсоток «браку» починав зростати. Замість трупа вони отримували тяжко пораненого, але через те що патрони треба було заощаджувати, контрольний постріл вони робили ломом. Це не якість седативного препарату в американців. І ось усе це не можна розкривати, щоб обороноздатність не постраждала.

Гадаю, що цей дуже короткий і пунктирний опис того, що це за армія стоїть біля наших кордонів, змусить когось прокинутися та зрозуміти її суть. Це – зграя кривавих покидьків, які не просто впиваються кривавими вакханаліями, а й зробили все це своєю основною скрєпою, яку ретельно оберігають. Тож архіви про Другу світову війну, закриті путіним до 2045 року, – з тієї ж опери. Там куди не копни – кат на катові й катом поганяє. І лихо буде тому, хто пустить цю банду у свій дім.