Відставка. Роздуми (Частина 1)

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

З приводу відставки уряду і, зокрема, міністра оборони Федорова вже написано багато, і він сам зробив низку заяв щодо своєї відставки, а тому ми не станемо повторювати того, що вже було написано і сказано, а звернемо увагу на те, що, на наш погляд, залишилося за бортом обговорення. Без цього картина буде як мінімум – неповною, а як максимум – дуже багато чого стане на місце. Тут слід розпочати з базових речей, які інерція мислення залишає за бортом.

Отже, в цьому випадку ми ведемо міркування щодо уряду, формат якого в Україні склався вперше. Це не коаліційний уряд, який формувався за квотним принципом і певні крісла закріплювалися за представниками партії, яка увійшла до коаліції. Просто згадаймо, як це виглядало раніше і називалося загальним терміном «спікеріада». Насправді торгівля йшла не лише за посаду спікера, голів комітетів та іншого, а й за формат уряду, де на кону були посади прем’єра, віцепрем’єрів та міністрів. Усе це формувалося «одним пакетом» і було результатом компромісів парламентських партій, які сформували правлячу коаліцію.

У такій конфігурації за президентом прямо залишалися посади міністра оборони та міністра закордонних справ плюс те, що було передбачено за квотою його партії в коаліції. Відповідно, і персональний склад уряду так чи інакше відображав коаліційні особливості парламенту. Так було раніше, але мудрий нарід обрав не лише зеленого президента, а й монобільшість парламенту. У свою чергу, ця конфігурація втратила квотування та певні механізми стримувань і противаг, які балансували як вагу гілок та органів влади, так і їхню внутрішню структуру.

В результаті президент отримав просто необмежені можливості формування уряду. А це означає, що нагору потрапляють виключно ті особи, які пройшли зелений фейс-контроль. Ті, хто мають відмінні від зелені погляди на ключові проблеми та виклики, туди просто не потраплять, незважаючи на знання, досвід чи навіть ім’я у профільній сфері діяльності. Туди потрапляють виключно свої пацани та корабельні сосни. Так було від самого початку зеленої влади, і так є просто зараз.

Ті, хто зараз намагаються рвати на собі спіднє і щось там розповідати з приводу кадрових змін, повинні згадати, що все оточення найвеличнішого просто не може не виявляти лояльності і не грати в командну гру. Ще раз повторю: там просто немає нікого, хто міг би мати якісь інші погляди, тож, зайнявши високі пости, всі персонажі продемонстрували відповідність уже всім добре відомим критеріям. Якщо з цим питанням є розуміння, можна рухатися далі.

Тепер – про техніку виконання цього акта ротації. Законодавець прямо прописав процедуру відставки як окремих урядовців, так і всього кабінету міністрів у повному складі. Таке відбувається автоматично після відставки прем’єр-міністра, що й сталося в цьому випадку. Але знову ж таки, сама відставка має певні процедури, які зав’язано на Верховній Раді, і якби там була коаліція, то питання відставки було б не таким простим, як зараз. Подібні баталії ми спостерігали в минулому, і звільнення прем’єра коаліційного уряду була ще та пригода на смузі перешкод. Тут усе минуло в режимі натискання кнопки «Стоп», після чого дама встала з крісла й пішла. По суті, цю відставку було здійснено за бажанням найвеличнішого.

(Далі буде)